Про такі східні єдиноборства, як японське карате чи китайське ушу сьогодні знає кожен. Багато хто напевно чув і про корейське тхеквондо. Проте, далеко не кожен знає, що власне єдиноборство існують і в КНДР. Називається воно «кексульдо», що можна незграбно перекласти як «шлях мистецтва удару». Але що особливо цікаво, північнокорейське бойове мистецтво має чимало спільного з південнокорейським тхеквондо, хоч і з'явилося помітно раніше останнього.
Займаються цим бойовим мистецтвом головним чином Кореї. /Фото: ya.ru.
У другій половині ХХ століття відбулася справжня «весна» східних єдиноборств. В 1952 дзюдо було визнано спортивною дисципліною, а вже в 1953 власна федерація цієї боротьби з'явилася і в СРСР. У 1955 році було створено корейське тхеквондо. А Олімпіада 1962 року для світу єдиноборств і зовсім стала подією схожа на випробування атомної бомби: весь глобус дізнався про японський карате! З кожним новим роком снігова куля популярності азіатського рукопашного бою тільки зростала. Наприкінці 1960-х популярність прийшла і до китайського кунг-фу. Нові федерації єдиноборств росли як гриби після дощу, а разом з ними з'являлися численні школи та секції, проводились змагання. При цьому популяризація одних єдиноборств закономірним чином призводила до появи нових.
Хоча кексульдо і використовується в армії, навчають усіх бажаючих. /Фото: ya.ru.
Однак, якщо про кунг-фу (ушу), карате, дзюдо або тхеквондо так чи інакше чув кожен, то про існування кексульдо знає далеко не кожен. Сьогодні кексульдо є, мабуть, найпопулярнішим єдиноборством на території Північної Кореї (КНДР). Втім, попри популярний міф, жодним секретним воно не є. Так, кексульдо дійсно задіяне в армії та силах спеціального призначення КНДР. Проте, за бажання у самій Кореї цим єдиноборством може зайнятися кожен. Чого там, північнокорейська пропаганда активно долучає населення до заняття цим єдиноборством, яке за сумісництвом є і місцевим видом спорту. Трансляція змагань з кексульдо на північнокорейському телебаченні або в місцевій мережі – аж ніяк не рідкість. І хоча у світі північнокорейська боротьба серйозно поступається за популярністю значно відомішим єдиноборствам, у деяких країнах кексульдо все-таки займаються. Зокрема власні школи цього бойового мистецтва є в Південній Кореї. Там, до речі, є і Світова федерація кексульдо.
Займаються кексульдо і в Південній Кореї, і в Північній. / Фото: martialsport.ru.
На жаль, точна історія появи та становлення північнокорейського єдиноборства нам не відома. Є серйозні підстави вважати, що й самі північнокорейці вже не надто добре пам'ятають, хто саме винайшов це бойове мистецтво. Імовірно, прото-кексульдо виникло як техніка рукопашного бою в корейських партизанських загонах ще за часів японської окупації півострова. До 1930-х років боротьба набула широкого поширення серед корейських борців за незалежність. Продовжили вдосконалювати техніку рукопашного бою місцеві бійці та у роки Корейської війни 1950-1953 років. При цьому прийнято вважати, що великий вплив на сучасне кексульдо зробив той факт, що корейцям довелося адаптувати єдиноборство до нових умов. А саме до боротьби з більшим, міцним і потенційно витривалим противником із числа представників європеоїдної раси. Самі ж корейці, особливо на той час, були досить дрібними. Після сумнозвісного поділу півострова на дві республіки, кексульдо було офіційно прийнято на озброєння армії КНДР.
Швидше за все кексульдо виросло з традиційного корейського єдиноборства тхекен. /Фото: ich.unesco.org.
Яке саме єдиноборство стало прообразом кексульдо, сказати непросто. Найбільш переконлива версія зводиться до того, що сучасна північнокорейська школа боротьби сформувалася на основі ще середньовічного корейського бойового мистецтва тхеккен, яке в свою чергу походить від ще давнішої корейської бойової системи субак, нечисленні згадки якої взагалі сягають V століття нашої ери. І якщо про субака майже нічого не відомо, то між тхеккеном і кексульдо дійсно є багато спільного. Так, в обох бойових мистецтвах широко використовуються удари ногами, стрибки та удари відкритою долонею. На додаток до перерахованого, існує ймовірність серйозно відмінна від нуля, що в 1980-і роки великий вплив на кексульдо справило тхеквондо. Що особливо цікаво, у всій цій історії, швидше за все, не обійшлося без участі особисто Чхве Хон Хі. Тхеквондо не тільки був громадянином обох корейських республік. За чутками, створена ним у Південній Кореї Міжнародна федерація отримувала солідну фінансову підтримку із північнокорейського Пхеньяну.
До розвитку північнокорейського кексульдо, очевидно, приклав руку і батько тхеквондо Чхве Хон Хі. / Фото: toffana.ru.
І все ж таки на експорт за межі Корейського півострова кексульдо йшло «ліниво». Хоча у 1970-1980-ті роки певний інтерес до цього єдиноборства виявили у НДР (Східній Німеччині) та ПНР (Польщі). Щоправда, на відміну від Кореї (обох), у країнах Варшавського договору кексульдо використовувалося виключно як бойове мистецтво для військовослужбовців сил спеціального призначення, а також військовослужбовців десантних підрозділів. Що ж до спортивного використання єдиноборства, то в такій якості його викладають головним чином Корейському півострові. Займаються кексульдо у спеціальній полегшеній формі чорного або камуфльованого кольору. При цьому зі спортивної версії єдиноборства зі зрозумілих причин майже повністю вихолощені суто бойові техніки, на кшталт мистецтва поводження з ножем чи бою з використанням тупих підручних предметів. До речі, побачити окремі прийоми з цієї боротьби можна у старому північнокорейському бойовику «Наказ №027», показаному в СРСР ще 1990 року. І хоча основна маса кіношних прийомів – «показуха», свого часу в самій КНДР цей фільм помітно спонукав інтерес молоді до справжнього бойового мистецтва.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Продовжуючи тему читайте про те, що робить танк Т-80 найнебезпечнішою бронемашиною в сучасних конфліктах.
