Будь-яка війна актуалізує для держави проблему неврахованої зброї на руках у населення, насамперед тієї території, що виявилася безпосередньо залученою до перебігу бойових дій. Велика Вітчизняна війна у цьому плані як стала винятком, а й виявилася найяскравішим прикладом цієї проблеми. Вже в перші два роки найстрашнішого в історії людства конфлікту на руках у населення виявилися тисячі неврахованих одиниць вогнепальної та холодної зброї. Більше того, з наближенням війни до кінця ситуація з «неврахункою» тільки погіршувалась.
1. Звідки взагалі бралася неврахована зброя у населення?
Звідки тільки зброя не попадала.
Основне джерело – це, звичайно ж, мародерство на полях битв. Будь-яка воююча армія намагається збирати трофеї. Проте ситуації на землі бувають різні. Іноді збирачі просто не встигають, не кажучи вже про те, що знаходитись далеко не все. Звичайно, щось збирають самі підрозділи, що воюють, проте взагалі подібними справами повинні займатися спеціально організовані трофейні команди. Так ось у Червоній армії їх почали створювати лише 1943 року. Німці, враховуючи темпи просування вермахту 1941 року, теж збирали далеко ще не все.
На руках були тисячі одиниць.
Інше джерело зброї у суспільстві – дезертири, партизани і самі солдати, які повертаються з фронту. Після бою всю захоплену зброю противника мало бути здано. Проте, на невеликі трофеї на зразок ножів чи пістолетів під час війни нерідко заплющували очі. Все-таки і те, й інше – речі для солдата корисні. Інше питання, що після закінчення конфлікту у деяких військовослужбовців виникала спокуса «забути» здати неврахований Парабелум. Окремо варто згадати про радянських дітей. Крім мародерства на полях битв, дітлахи нерідко витягували «стволи» під час роботи в похоронних командах. У роки війни до цієї непростої та неприємної справи залучали зокрема радянських підлітків 15-17 років.
2. Що робила радянська влада для вирішення цієї проблеми?
Працювали державні служби безпеки.
Як і в будь-якій іншій нормальній країні, зберігати невраховану зброю в СРСР було заборонено законом. Подібний проступок карався позбавленням волі на строк від 3 до 8 років. Заради справедливості, варто відразу зазначити, що в низці ситуацій у повоєнний час суворість цього закону згладжувалася знижкою на контекст ситуації, що склалася в країні. У всякому разі, якщо це стосувалося дітей. Аж до 1946 року у радянських школах була справжня «збройова епідемія». На щастя, в більшості випадків подібні «забави» закінчувалися благополучно. Більшість зброї у дітей вилучали самі вчителі та педагоги, після чого здавали в міліцію.
Зброю вилучали десятиліттями.
Набагато складніші справи були з дорослими. Деякі червоноармійці поверталися додому з вогнепальними трофеями «на згадку». Не завжди повністю роззброювалися і колишні партизани. А вже про різні сумнівні елементи від різних націоналістів до відвертих бандитів і говорити нічого. З усіма ними доводилося працювати радянській міліції та органам державної безпеки. Багатьом чесних радянських громадян цілком виявлялося досить банальної пропаганди. Багато людей абсолютно щиро не знали, що робити з такими трофеями, тому в радянських ЗМІ регулярно з'являлися агітаційні матеріали про необхідність добровільного роззброєння. До речі, демілітаризацію простих громадян радянська влада розпочала вже 1943 року у міру звільнення захоплених німцями територій.
Відлуння війни.
Якщо громадянин сам приносив зброю, то стаття про незаконне зберігання не поширювалася. У більш запущених випадках діяти доводилося міліції та НКВС, а згодом КДБ. Працюючи з населенням доводилося спиратися насамперед свідченням інформаторів. На жаль, зброю, яка опинилася в руках криміналу, виходило вилучити лише після затримання відповідних кримінальних елементів. Загалом проблему озброєння населення було куповано вже до середини 1950-х. Надалі акції з вилучення зброї проводилися раз на кілька років. Остання масштабна акція щодо цього була проведена напередодні Олімпіади 1980 року. Тоді у населення вилучили понад 6.9 тисяч стволів.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 3 найкращі російські бойові вертольоти, що завоювали симпатії військових всього світу:
Продовжуючи тему енергетики читайте про шлях сонячної енергії : радянська спадщина та китайські інновації.
