За всю історію людства якісь загадки не розгадувалися – шифри і тексти винятком не стали. Ось тільки якщо дехто швидко розшифрував, то над іншими билися століттями. А є такі письмові загадки, чиї таємниці зламати не виходить ні після десятків спроб, ні за допомогою всіх доступних дітлахів науково-технічного прогресу – свої секрети ці шифри вперто зберігають.
1. Шифр Д'Агапєєва
Повний вигляд шифру, ключ якого забув навіть автор.
У далекому 1939 вийшла робота з криптографії під назвою «Коди і шифри», яку написав британський картограф і криптограф російського походження Олександр Д'Агапеєв. І ось у тому, першому виданні було запропоновано завдання – розшифрувати «складний шифр» як кількох рядків з чисел. Ось тільки розгадати його так і не вдалося, а в пізні редакції його взагалі не вносили. Більше того: сам автор зрештою зізнався, що банально забув, яким чином він склав цей шифр. До речі, дехто вважає, що в ньому або допущена помилка, яка не дозволяє його розшифрувати, або там не потрібно враховувати всі числа.
2. Текст на скульптурі Kryptos
Чи не розгадана до кінця гімнастика для розуму криптографів ЦРУ.
Поруч із будівлею ЦРУ у штаті Вірджинія є інтригуючий арт-об'єкт – скульптура під назвою Kryptos. А вона інтригує тому, що на ній розташовано кілька зашифрованих текстів. Загалом на ній написано 869 символів, але автор скульптури пізніше уточнив, що однієї літери там не вистачає. У 1999 році один американський програміст за його власним визнанням розшифрував приблизно 3/4 Kryptos, або 768 символів. А ось останній шматок, що складається з 97 (або, з урахуванням пропущеної літери – 98) символів, як не піддалися за 35 років після відкриття об'єкта жодному з кращих криптографів ЦРУ та інших фахівців, так і не піддаються.
3. Напис на пам'ятнику в Шагборо-холі
Загальний вид на пам'ятник, де можна зашифрувати шлях до Святого Граалю.
У Шагборо-холі, що на території британського графства Стаффордшир є пам'ятник із барельєфом у вигляді жінки, яка дивиться на трійцю пастухів, а ті вказують на гробницю. Спочатку в ній можна впізнати неточну репродукцію полотна французького художника Ніколя Пуссена «Et in Arcadia ego», бо там допущено кілька змін — від неправильного положення самого зображення до вказівок пастуха пальцем на літери в написі на барельєфі. Але особливо інтригує, що під барельєфом розташувався ще один набір літер, на перший погляд абсолютно довільний:
D OUOSVAVVM
І як би не намагалися розгадати, що це за вказівки на барельєфі, яке відношення вони мають до шифру знизу, і що ж ховається під набором літер, за триста років ніхто не просунувся в цьому напрямку. Щоправда, багато шанувальників цієї загадки старої пам'ятки впевнені, що саме під непримітним зображенням і літерами захований шлях ні до чогось, а до розташування Святого Грааля.
4. Шифр на китайських золотих злитках
Один із китайських золотих зливків із нерозгаданим шифром.
У 1933 році один генерал у Шанхаї отримав сім золотих злитків з незвичайним набором символів – частина з них написана китайською писемністю, а інша є чимось на кшталт криптограми, причому латиною. Про призначення тексту достеменно відомо, що там йдеться про якусь велику угоду на нечувані 300 мільйонів доларів – за інформацією редакції novate.ru, це стало зрозуміло після розшифрування китайської частини тексту. А ось латинська криптограма досі не піддається дешифровці, хоч би як намагалися.
5. Шифр «Дорабелла»
Хтось міг би подумати, що записка ексцентричного композитора своїй подрузі стане справжнім викликом для поколінь криптографів.
Композитор Едуард Елгар за життя був відомий своїми ексцентричними вчинками, але один безневинний клаптик паперу зумів привернути увагу криптографів до його особистості на багато років. А справа була така: у далекому 1897 році Елгар вкотре листувався з Дорою Пенні, донькою священика, з яким він дружив. Однак цього разу лист мав супровідну записку у вигляді незвичайного шифрування. І цей набір каракулів вже більше ста років ніхто не може розгадати: було кілька варіантів дешифрування, які пропонували різні криптографи і любителі, але жодна з них не вважається справжнім ключем до оригінального змісту записки.
6. Шифри Бейла
Повний текст першого листа із шифрів Бейла, де, ймовірно, зазначено місце поховання скарбів.
Історія шифру Бейла почалася в далекому 1820 році, коли Бейл з'явився в окрузі Бедфорд, американський штат Вірджинія, займаючись полюванням на бізонів. Через два роки він поспішно поїхав, але залишив місцевому власнику готелю Роберту Моррісу скриньку, де, за його словами, були дуже важливі речі і попередив – якщо він не повернеться через 10 років, то Морріс може відкрити коробку. Той чекав термін, а від Бейла звісток не було, але Роберт розкрив ящик ще через 13 років, 1845 року. Там, серед усього іншого, опинилися три листки із зашифрованими повідомленнями, які Морріс розгадати не зумів.
На схилі років Морріс передав ящик із шифруваннями якомусь знайомому, ім'я якого в історії не збереглося, а той витратив 20 років, але зумів розкрити зміст другої записки. І там несподівано виявився опис незліченних скарбів – покладів срібла та золота, які команда Бейла викопала на випадково виявленому копальні під час полювання на бізонів у 1817-1819 роках. Невідомий в 1865 році опублікував брошуру, де описав всю історію, і запропонував дешифрувати два листи, що залишилися. З тих пір, хоч би скільки билися тисячі різних людей над загадкою шифрів Бейла, так їх ніхто й не розгадав – вважається лише, що в першому листі зберігається шлях до скарбів, а в третьому вказано список спадкоємців, кому їх передати.
7. Лінійний лист А
Один із артефактів, де зафіксовано лінійний лист А.
Серед писемностей стародавнього Криту, яких було три, дві з них – ієрогліфи та так званий лінійний лист Б – розшифрувати в середині минулого століття зуміли. А ось лінійний лист А дешифрувати до кінця до ладу не змогли досі. І це при тому, що достеменно відомо про схожість ряду його символів з алфавітом лінійного письма Б. І навіть загальне розуміння, як його потрібно читати, також не розкриває секрети лінійного листа А. Десятки лінгвістів билися над ним у ХХ столітті, багато хто продовжує і зараз, але поки ця давня крит.
8. Фестський диск
Маленький глиняний диск, який став великою загадкою для істориків та дешифрувальників.
Фестський диск – це, по суті, глиняне коло невеликого розміру, де по колу записані дивні символи – всього їх 242 з обох боків артефакту. І з моменту виявлення на початку минулого століття на Криті значення написів на диску продовжує залишатися нерозкритим. Поки що очевидно кілька моментів: по-перше, певні символи там читаються і без дешифрування, тому що виглядають як маленькі картинки – хоча будь-які спроби їх прочитати разом і безуспішні в контексті.
По-друге, кілька символів повторюються на диску неодноразово, але це також дає лише припущення про їхній зміст. Так, деякі вважають, що такі рефрени вказують на релігійність сюжету тексту – нібито, це приспіви якихось священних гімнів, що повторюються. Інші думають, що там дається звіт про перекличку солдатів, а треті дешифрувальники впевнені, що на Фестському диску зафіксували інформацію про будівництво однойменного палацу.
Крім теми: Азбука Морзе і шифр Юлія Цезаря: 6 найвідоміших способів кодування в історії
