Радянський Союз витратив на розробку цього літака суми, які за мірками 1960-х років починали виходити навіть за астрономічні межі. Так, у цінах 1976 року програма бомбардувальника Т-4 обійшлася радянському бюджету щонайменше 1.3 млрд рублів. При цьому, незважаючи на численні зусилля радянських фахівців, у вирішальний момент проектами «Виробу 100» просто згорнули і сьогодні «золотий» бомбардувальник можна побачити хіба що в музеї в Моніно.
Перспективною була машина. /Фото: yaplakal.com.
З початком холодної війни між Радянським Союзом та Сполученими Штатами Америки останні продовжили робити ставку на авіаносці. Знекровлений же війною СРСР було дозволити собі таких витрат, тим паче що величезні ресурси він перетягувала необ'єктивно необхідна сухопутна армія велетенських розмірів. При цьому, крім сухопутних сил, у Союзі вирішили зробити ставку на авіацію. Щоправда, вже в хрущовську епоху з розвитком ракетобудування у ряду високопоставлених державних і військових діячів СРСР склалася ілюзія, що можна буде і без літаків, якщо майбутнє все одно за ракетами. До речі, не все гладко щодо цього було і в США. Там були свої противники ставки на авіацію, наприклад, міністр оборони Роберт Макнамара.
Розробка дозволила запатентувати 600 технологій. /Фото: in.pinterest.com.
Найсильніше за Хрущова дісталося стратегічної авіації Радянського Союзу. До 1960-х років з подачі генсека в країні припинило існування відразу кілька конструкторських бюро, які спеціалізувалися на ударних та стратегічних бомбардувальниках. Втім, незважаючи на всі скорочення, повністю роботи над стратегічною авіацією в СРСР таки не зупинялися. Так як швидше стало зрозуміло, що навіть крилатим ракетам потрібні якісь мобільні платформи для доставки до місця пуску. Найпростішим і очевидним рішенням завдання було проектування нового бомбардувальника. При цьому розвиток винищувальної авіації та засобів ППО зробило очевидним висновок про те, що новий літак має бути надзвуковим.
Бомбардувальник для крилатих ракет. / Фото: lifeisphoto.ru.
У 1962 році в Союзі було оголошено конкурс на створення перспективного надзвукового бомбардувальника. У змаганні взяли участь три найбільші авіаконструкторські бюро. Так, КБ Туполєва запропонувало проект бомбардувальника Ту-135, КБ Яковлєва висунув на конкурс одразу дві машини – Як-33 та Як-35. Зрештою, КБ Сухого представило проект бомбардувальника з індексом Т-4. Головною вимогою до новинки була можливість здійснювати доставку та пуск одразу двох крилатих ракет Х-45 «Блискавка». У результаті комісія конкурсу надала перевагу проекту «Яковлівців». Почалися роботи з створення нової машини.
Серйозна мала машина. /Фото: wikipedia.org.
Варто зазначити, що для першої половини 1960-х років надзвуковий бомбардувальник Т-4 був машиною багато в чому інноваційною. Борт отримав найсучаснішу електроніку, інноваційні механізми управління та новітній корпус із широким використанням титанових сплавів. Кількість інноваційних рішень у конструкції Т-4 перевалила за шість сотень! Створення єдиного бомбардувальника потягнуло у себе розвиток кількох десятків галузей радянського господарства починаючи від металургії та хімічної промисловості, закінчуючи верстатобудуванням і електронікою. У певному сенсі, з господарської точки зору, вже одна тільки розробка Т-4 принесла набагато більше користі, ніж міг би принести цей літак як бойова машина.
Грізний був би літак. /Фото: YouTube.
Протягом розробки проект неодноразово стикався із численними складнощами. Проте всі вони так чи інакше усувалися радянськими інженерами. 1972 року літак побачив світло в металі. Проте, вже у 1974 році проект було вирішено закрити… Протягом багатьох років гуляла по мережі спекуляція про те, що поховали перспективну «Сотку» завдяки інтригами представників КБ Туполєва. Однак, подібне застереження не має нічого спільного з дійсністю. Насправді закриття проекту відбулося із суто прагматичних причин – терміни та гроші. Так, на момент 1974 конструкція Т-4 була далека від завершення. У кращому випадку остаточно до ладу був доведений лише планер літака. При цьому вартість розробки бомбардувальника вже вийшла за всі допустимі для радянського бюджету астрономічні суми.
Літак так і не закінчили. /Фото: Pinterest.
Крім того, з'ясувалося, що при наявних двигунах Т-4 не здатний досягати заявлених КБ Сухого тактико-технічних характеристик. На додачу до цього в СРСР набирала популярність нова більш прогресивна конструкція літаків зі змінною стріловидністю крила. Зрештою, стало зрозуміло, що навіть якщо «Сотка» і буде остаточно доведена до розуму, а її характеристики хоча б приблизно збігатимуться із заявленими, то цей бомбардувальник вийде занадто дорогим, а крім того, з'явиться надто пізно. Власне, тому проект і вирішили закрити, перенаправивши ресурси, що вивільнилися, на інші, більш перспективні розробки. При цьому, як вже було зазначено вище, колосальні зусилля, витрачені на Т-4, не зникли даремно ні для вітчизняного авіабудування, ні для промисловості в цілому.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Продовжуючи тему читайте про МіГ-21 – ціла епоха в китайській військовій авіації.
Sourse: novate.ru
