Статини можуть бути пов’язані не лише зі зниженням рівня холестерину, а й із меншим ризиком розвитку відкритокутової глаукоми та повільнішим прогресуванням захворювання. Такого висновку дійшли американські дослідники, які проаналізували дані глобальної бази TriNetX щодо понад 165 млн осіб. Результати опубліковані у British Journal of Ophthalmology.
Для оцінки ризику виникнення глаукоми науковці порівняли 210 701 пацієнта віком понад 40 років, які отримували статини та мали офтальмологічне спостереження, з відповідною контрольною групою. Через 5 років застосування статинів асоціювалося зі зниженням ризику первинної відкритокутової глаукоми на 15 %. Новий діагноз за цей період отримали 2,3 % пацієнтів у групі статинів проти 2,6 % у контрольній групі. Через 10 років асоціація також зберігалася, хоча була менш вираженою.
Окремо проаналізували майже 30 тис. пацієнтів із глаукомою, які приймали статини. За 5 років у них ризик переходу до інвазивної протиглаукомної операції був нижчим на 36 %, до малоінвазивної хірургії (MIGS) – на 55 %, а до селективної лазерної трабекулопластики – на 60 %. Потреба в місцевих гіпотензивних очних краплях також була меншою на 12 %. Через 10 років нижчий ризик цих втручань зберігався.
Потенційне пояснення таких результатів пов’язують із нейропротекторними властивостями статинів. Глаукома характеризується прогресувальною втратою гангліозних клітин сітківки та пошкодженням зорового нерва, а в її патогенезі, крім внутрішньоочного тиску, можуть відігравати роль нейрозапалення, окиснювальний стрес, імунні механізми та порушення аксонального транспорту. Водночас зниження внутрішньоочного тиску залишається єдиним модифікованим фактором ризику, ефективність якого доведена.
Автори підкреслюють, що результати не доводять причинно-наслідкового зв’язку. Ретроспективний характер дослідження не давав змоги врахувати індивідуальні показники внутрішньоочного тиску, деталі оперативних втручань або прихильність пацієнтів до лікування. «Наші результати свідчать, що застосування статинів пов’язане як із нижчою частотою первинної відкритокутової глаукоми, так і з меншою потребою в посиленні лікування», – зазначають дослідники.
Отже, статини можуть мати потенційний нейропротекторний ефект, який виходить за межі їхньої кардіоваскулярної дії. Однак отриманих даних поки що недостатньо, аби призначати їх спеціально для профілактики або лікування глаукоми. Перспективним наступним кроком мають стати проспективні рандомізовані дослідження, які дадуть змогу визначити, чи справді статини здатні впливати на перебіг захворювання.