Аналіз на антимюлерів гормон (АМГ) дедалі частіше використовують як спосіб оцінити жіночу фертильність. Проте дослідження Університету Фліндерса (Австралія), опубліковане в Australian and New Zealand Journal of Obstetrics and Gynaecology, демонструє суттєвий розрив між очікуваннями пацієнток, клінічною практикою та доказами. Упродовж 2011–2021 років кількість направлень на АМГ-тестування, виданих лікарями загальної практики, зросла у понад 13 разів. Найбільше – майже у 20 разів – збільшилася частота тестування серед жінок віком 30–34 роки.
АМГ відображає оваріальний резерв, тобто приблизну кількість фолікулів, що залишилися в яєчниках. Саме тому його часто рекламують як «лічильник яйцеклітин» або простий тест на репродуктивне майбутнє. Однак показник не дає змоги достовірно визначити, чи завагітніє здорова жінка природним шляхом, наскільки швидко це станеться або скільки часу вона ще матиме для реалізації репродуктивних планів. Найважливішим чинником, що визначає фертильність, залишається вік.
«АМГ може вимірювати оваріальний резерв, але не повідомляє здоровій жінці, наскільки ймовірно, що вона завагітніє, як швидко це станеться або скільки репродуктивного часу в неї залишилося», – зазначив провідний автор дослідження Люк Гржесков’як, доцент Інституту здоров’я та медичних досліджень Фліндерса. За його словами, низький результат може спонукати жінку передчасно змінювати плани щодо материнства, тоді як нормальний – створювати хибне відчуття безпеки, якщо наявні інші чинники безпліддя.
Дослідники проаналізували медичні дані близько 1,4 млн австралійських жінок. Майже кожна п’ята отримувала результат, який класифікували як низький. Водночас приблизно третина жінок, які повторили тест після низького показника, згодом мали результат у межах норми. Ця відмінність у результатах підкреслює обмежену стабільність окремого вимірювання та недоцільність використання АМГ як самостійної підстави для висновків про майбутню фертильність.
«Низький рівень АМГ не означає, що жінка безплідна, а нормальний результат не гарантує майбутньої фертильності», – наголосив Люк Гржесков’як. Він також застеріг, що рішення щодо стосунків, планування сім’ї або кріоконсервації яйцеклітин не мають ґрунтуватися лише на цьому показнику.
АМГ зберігає клінічну цінність у спеціалізованих репродуктивних протоколах, зокрема для оцінювання оваріального резерву та планування відповіді на стимуляцію яєчників. Проте поза цим контекстом тестування може породжувати тривогу, хибне заспокоєння та необґрунтовані рішення. Лікарям важливо пояснювати пацієнткам межі інформативності аналізу й оцінювати репродуктивні перспективи комплексно – з урахуванням віку, анамнезу, менструальної функції, стану партнера та інших клінічних даних.