Здається, франшизе час вимерти.
На початку липня у світовий прокат вийшов черговий «Світ Юрського періоду». Нова картина “Відродження” – вже сьома повнометражна частина франшизи. Ще є і два мультсеріали.
Фільм зняв Гарет Едвардс – режисер із великим кредитом довіри від любителів фантастики. Саме він поставив неймовірно красивого «Творця» та одну з найкращих частин нових «Зоряних воєн» — «Ізгой-один». До цього Едвардс працював над «Годзіллою» та «Монстрами» — тож і величезних чудовиськ він знімати вміє. Мало того, до команди приєднався ще й Девід Кепп, який колись написав сценарії до перших двох частин «Парку юрського періоду».
Завдяки популярності серії, хорошим авторам і топовим акторам на кшталт Скарлетт Йоханссон і Махершали Алі в головних ролях, вже в перші вихідні нової картини виявилися навіть вищими за попередні прогнози.
Але насправді «Відродження» — дуже банальний і нудний фільм, у якому навіть візуальний ряд майже не тішить, а сюжет взагалі провалюється.
фільм «Світ юрського періоду: Відродження»
- Оригінальна назва: Jurassic World: Rebirth.
- Країна виробництва: США.
- Жанр: фантастика, пригоди, бойовик.
- Дата виходу: 1 липня 2025 року.
- Тривалість: 2 години 14 хвилин.
- Режисер: Гарет Едвардс.
- У головних ролях: Скарлетт Йоханссон, Махершала Алі, Джонатан Бейлі, Руперт Френд, Мануель Рульфо, Місяць Блейз Бойд, Девід Яконо, Одріна Міранда, Філіппіна Вельж, Ед Скрейн.
Динозаври, які розплодилися по всій планеті в попередній частині, вимирають – їм просто не підходить клімат. Нечисленні види, що залишилися, ховаються на островах в районі екватора, які заборонено відвідувати простим людям.
Представник фармацевтичної компанії Мартін Кребс збирає команду з палеонтолога Генрі, найманки Зори, яка раніше служила в спецназі, та інших шукачів грошей та пригод. Вони повинні вирушити на один із островів, щоб взяти зразки крові у кількох найбільших видів динозаврів – це допоможе створити ліки від захворювань серця.
Дорогою команда підбирає сім'ю, яка вирушила в подорож на яхті і зазнала аварії через плаваючий динозавр. Але незабаром і їхній човен атакують, і тепер герої змушені чекати на допомогу. А тим часом з'ясовується, що Мартін — жорстока і жадібна людина, яка піде на все заради вигоди.
Сюжет виглядає вторинним та нелогічним
Перший “Парк юрського періоду” регулярно записують у топи революційного кіно. 1993 року Стівен Спілберг шокував глядачів неймовірними спецефектами, які захоплювали та лякали.
Але, строго кажучи, вже після стартової частини франшизу більше жодного разу не змогла здивувати аудиторію. Повернення на екрани з частково новою назвою «Світ юрського періоду» хоч би порадувало високим рівнем спецефектів. Але швидко стало зрозуміло: всі сподівання, що серія якось радикально зміниться та запропонує оригінальний сюжет, марні.
У третій частині “Світу юрського періоду” динозаври розселилися по всій Землі. Здавалося б, автори тепер розв'язані руки. Але герої знову поверталися на окремий острів із рептиліями та шукали якусь лабораторію. У «Відродженні» зав'язка видається оригінальною: демонструють реальність, де динозаври всім просто набридли. Якщо один із них впаде і помре посеред міста, всі тільки засмутяться, що треба стояти в пробці. Відмінний приклад, як людство швидко звикає до того, що колись здавалося фантастикою чи загрозою.
Але що роблять автори згодом? Знову відправляють персонажів на острів, де вони пробиратимуться джунглями до якоїсь мети і рятуватимуться від величезних ящерів, у тому числі мутантів. Але Девід Кепп вже одного разу писав такий самий сценарій — дивіться «Парк юрського періоду: Загублений світ». А Гарет Едвардс знімав дуже схоже кіно – згадайте «Монстрів» 2010 року.
Створюється відчуття, що творці навіть не намагаються вигадати хоч щось цікаве. Мало того, їм ліньки опрацьовувати деталі, щоб зробити те, що відбувається, логічним.
На острови плавати заборонено. Щоб потрапити туди, Кребс наймає цілу команду, але звичайний човен може виявитися там випадково. Герої підбирають сім'ю і відразу її втрачають, щоб було більше сюжетних ліній. Більшість часу персонажі лише йдуть островом. Причому звичайні люди з маленькою дитиною навмання добираються до того ж місця, куди приходять колишні спецназівці. Ну а у фіналі, коли план порятунку руйнується, звідки з'являється нова можливість вибратися — про неї просто раптово говорять.
Герої вийшли стереотипними
Навіть фільми, які йдуть дивитися заради крутих монстрів або роботів, у результаті тримаються на людських персонажах — адже глядачам потрібно з кимось себе асоціювати. Навряд чи перший «Парк юрського періоду» спрацював би без прекрасних Сема Нілла, Лори Дерн та Джеффа Голдблюма.
Акторський склад «Відродження» суцільно складається з лауреатів та номінантів на престижні премії, включаючи «Оскар» та «Золотий глобус». Але, здається, їм забули прописати повноцінні ролі. Скарлетт Йоханссон грає цинічного пропаленого ветерана, який втомився від життя, при цьому хизуючи ідеальною зовнішністю людини, що відпочила. У неї навіть одяг до ладу не брудниться до самого фіналу.
Таке могло спрацювати хіба що в рамках кіноселену Marvel, звідки, можливо, і взяли більшість міркувань героїні про минулі травми. Але там Чорну вдову оточували боги, розумні дерева та чарівники, тож про реалізм ніхто й не замислювався.
Дворазовий лауреат «Оскара» Махершала Алі постійно невпопад посміхається і всіх підтримує — виходить такий собі добряк. Але спочатку їх усіх наймають, оскільки вони готові не ставити зайвих питань та виконувати навіть злочинні доручення. А насправді герої піклуються про кожного зустрічного та виступають виключно за справедливість.
Найгірше зі лиходієм. Кребс буквально втілює у собі негативні якості людини. Зрозуміло, що так автори хочуть вкотре нагадати про жадібність фармацевтичних компаній, які надають розробки ліків заради нескінченної наживи.
Але це, звичайно, означає, що такий персонаж дозволить підлітку потонути, пафосно говоритиме про «царів природи», а в небезпечний момент підставить інших заради власного порятунку. Для кращого гротеску можна було б ще показати, що він на заході сонця топить дитинчат динозаврів.
На родину, яку майже випадково рятують, зовсім смішно дивитися. Їх додали до сюжету просто за потребою — у кіно мають бути «прості люди», схожі на звичайного глядача. Так і з'явилися серйозний чоловік із двома доньками та безглуздим нареченим однієї з них.
Останній спочатку виглядає комічним персонажем, а потрібний момент поводиться як герой. Але ж треба зацікавити і молодших глядачів, а потім продати купу іграшок. Тому наймолодшій героїні у супутники дають маленького динозаврика. Повний комплект, хоч озвучуй із «Дедпула»: навіть лиходій справді британець.
У фільмі “Світ юрського періоду: Відродження” ще є кілька другорядних героїв. Але їх навіть не запам'ятовуйте — хіба можна вгадувати, в якому порядку загинуть ці нещасні.
Динозаврів мало, і вони дуже дивні
Але якщо ні сюжет, ні персонажі не задалися, можливо, буде приємно дивитись на саму картинку та крутих ящерів? Загалом так: вже у вступі показують, що в лабораторії виводили якийсь жахливий вид динозавра. Але тут є нюанс.
Так, фільм надто довго розганяється. До самого острова персонажі дістануться приблизно середини картини. Спочатку шукатимуть команду та тричі повторять, чому динозаври вимерли.
Потім з півгодини неймовірних морських пейзажів і монстрів, що мелькають під водою: тут відсилання не на «Парк юрського періоду», а скоріше на «Щелепи» того ж таки Спілберга — збігається навіть постановка деяких сцен. Це дуже красиво, і навіть виникає думка, що можна було б присвятити цілу картину зіткнень із водоплавними ящерами — щось у атмосфері другого «Аватара». Але зайняти третину фільму одним зіткненням із монстром на воді — дивне рішення.
Частина про подорож через джунглі найкрасивіша. Тут показують і величезних величних динозаврів, і безліч дрібних істот, які постійно метушаться на тлі: відчуваєш захоплення та постійне відчуття небезпеки. Особливо добре працює дурна, але яскрава сцена, коли за спиною одного героя б'ються два монстри. Але більшу частину часу персонажі просто йдуть повз ящіри, мало з ними контактуючи.
Проте фінал розчаровує остаточно. Він дуже чітко копіює перший фільм: всі традиційно ховаються від хижака за полицями, світять сигнальними ракетами. Зрозуміло, що Едвардс хоче показати спадковість, але за сім фільмів таких повторів було забагато.
А головна проблема в тому, що творці вигадують дедалі більше неприродних монстрів. Звичайно, за задумом цих фільмів, люди виводять не справжніх динозаврів, а мутантів. І у картині навіть пояснюють, чому далі вчені починають експериментувати із видами. Але чудовисько, яке назвали D‑Rex, надто нагадує якогось персонажа із фантастики. І це, до речі, не домисли: Гарет Едвардс , що надихався дизайном ранкору із «Зоряних війн».
Так, екранні динозаври раніше не претендували на реалістичність. Але тепер це буквально фантастичні тварюки, які поводяться розумно. Адже навіть у самій картині герої розмірковують, що колись величезні істоти довго жили виключно через свою дурість.
“Світ юрського періоду: Відродження” – яскравий показник того, що франшиза вже давно видихнулася. У попередній частині автори повернули персонажів із класики, тепер беруть оскароносних акторів та вигадують неймовірні види динозаврів. Але все марно: фільм просто повторює старі ідеї, герої не викликають жодних емоцій, а самих істот надто мало, щоб повністю переключити на них свою увагу.
Судячи з чудових зборів, серія продовжиться. Хочеться сподіватися, що далі вигадають хоч щось нове. Але в сюжеті бачиться скоріше метаіронія. Іноді здається, що динозаври — відображення самої франшизи «Парк юрського періоду», яка щоразу намагається вимерти. А продюсери — ті вчені зі вступу, які створюють нових потворних мутантів і підсовують їх глядачам.
