Поточне підняття рівня моря є досить значним, щоб сповільнити обертання планети приблизно на мілісекунду на століття.
Згідно з нещодавнім дослідженням, обертання Земної кулі уповільнюється через зростання рівня моря, викликане кліматичними змінами. (Зображення: Stocktrek Images via Getty Images) Підпишіться на нашу розсилку
Нове дослідження показує, що антропогенні кліматичні зміни зменшують швидкість обертання Землі з темпом, який не фіксувався за останні 3,6 мільйона років, а збільшення рівня моря додає 1,33 мілісекунди до тривалості доби за сторіччя.
Швидкість обертання Землі вища, коли її маса більш сконцентрована, подібно до фігуристів, які під час обертання притискають руки до тіла для збільшення швидкості та розводять їх для її зменшення. Вже тривалий час відомо, що підняття рівня моря призводить до перерозподілу маси та впливає на обертання планети, але, за словами науковців, виявлена нещодавно швидкість є безпрецедентною.
Проте, цей показник у 2,4 мілісекунди частково компенсується явищем, відомим як льодовикова ізостатична компенсація, яка полягає в повільному підійманні земної кори, що триває після відступу льодовикових щитів. Льодовикова ізостатична компенсація скорочує тривалість доби приблизно на 0,8 мілісекунди за сторіччя, що загалом призводить до поступового збільшення тривалості доби на 1,71 мілісекунди за сторіччя (з похибкою близько 0,1 мілісекунди у спостереженнях).
Інші, більш короткочасні явища також впливають на тривалість доби, зокрема посилення вітрів під час явищ Ель-Ніньйо, які сповільнюють обертання планети приблизно на мілісекунду за сторіччя, зазначив Манн.
Однак, в останні роки клімат, здається, відіграє все більшу роль у зміні обертання Землі, як зауважив співавтор дослідження Мостафа Кіані Шахванді, геолог з ETH Zurich. «Мене цікавило, чи є це чимось незвичайним, чи траплялося щось подібне в минулому», – розповів Шахванді Live Science. «Виявилося, що це досить аномально. Отже, цей ефект є антропогенним [спричиненим діяльністю людини]».
Шахванді та співавтор дослідження Бенедикт Соя, професор космічної геодезії в ETH Zurich, використали скам'янілості одноклітинних організмів з оболонками, званих форамініферами, щоб зазирнути в минуле на мільйони років та дізнатися про тривалість земної доби. Зміни вмісту кисню в цих скам'янілостях можуть вказати на рівень моря в часи, коли ці організми були живі, на основі чого дослідники змогли екстраполювати тривалість доби.
Вони виявили, що поточне збільшення тривалості доби на 1,33 мілісекунди за сторіччя є одним з найстрімкіших змін, що спостерігалися за останні 3,6 мільярда років. «Очікується, що цей показник буде ще більшим, і навіть перевищить вплив Місяця», – підкреслив Шахванді.
Дослідники виявили, що один з минулих епізодів, близько 2 мільйонів років тому, демонстрував подібне збільшення тривалості доби на 2,1 мілісекунди за сторіччя. Це було на початку плейстоцену, в період, коли збільшувався вміст вуглекислого газу в атмосфері та підвищувалася температура. Існує певна невизначеність в історичних оцінках, що означає, що в той час могло спостерігатися подібне збільшення тривалості доби, як і зараз, або ж поточне збільшення може бути ще швидшим.
За сценарієм подальшого потепління, де концентрація парникових газів продовжує зростати, до 2080 року тривалість доби може збільшитися на 2,62 мілісекунди за сторіччя, повідомили Шахванді та Соджа у своєму дослідженні, опублікованому 10 березня в журналі JGR Solid Earth.
Хоча цей вплив, ймовірно, не буде відчутним для людей, ці висновки мають інші практичні наслідки. Наприклад, за словами Манна, обладнання, яке потребує точного знання швидкості обертання Землі, як-от те, що використовується на космічних апаратах, може потребувати повторного калібрування. За словами Шахванді, це може вплинути на інші високоточні програми вимірювання часу, такі як комп'ютерні розрахунки.
Ці висновки також підкреслюють швидкість сучасного потепління. «Це свідчить про швидкі кліматичні зміни, — зазначив Шахванді, — танення снігу та льоду в полярних льодовикових щитах і гірських льодовиках, а також підвищення рівня моря».
Sourse: www.livescience.com