Іноді трапляється так, що люди висміюють не лише правила, закони, порядки, а й обговорюють податки, встановлені в інших країнах, не бачачи колоди у власному оці. Взяти хоча б той же Радянський Союз з його податком на бездітність, запровадженим як тимчасовий захід, а в результаті півстоліття.
У Радянському Союзі податок на бездітність. Фото: sun9-53.userapi.com.
Ще недавно підвищення народжуваності країни, громадські діячі пропонували запровадити податку бездітність, як у старі добрі часи за СРСР. Обговорюється це питання досі. Наприклад, у 24-му році з такою пропозицією виступив один із депутатів Державної думи Андрій Гурулєв, заявивши у своєму зверненні про те, що отримані кошти можна використати на розвиток та благоустрій дитбудинків. Втім, голова Державної думи з прав та захисту сімей Ніна Останіна вважає інакше, оскільки всі питання, пов'язані з народжуваністю, потрібно вирішувати поступово, починаючи з допомоги молодим сім'ям. На її думку, у людей, які готуються стати батьками, має бути не тільки хороша мотивація, а й впевненість у завтрашньому дні (житло, стабільний дохід, можливість рости і розвиватися, а не стояти на місці). Хтось з нею згоден, а хтось уперто наполягає на своєму, посилаючись на те, що податки на бездітність запроваджувалися споконвіку у різних країнах, втім, у деяких діють і донині. Проте сучасні політичні діячі міцно чіпляються за відсилання радянських часів. Давайте згадаємо, як були справи в минулому столітті.
1. Початок
У 41 році влада СРСР ухвалила закон про податок на бездітність. Фото: picline.net.
У 41-му році 21 листопада в СРСР за указом Верховної ради було введено закон на бездітність, що поширюється на холостяків, самотніх та бездітних радянських громадян. На жаль, досі залишається загадкою, що насправді в ньому було прописано, оскільки у виданому законі причини були не зрозумілі. Однак існує низка версій від не влаштованого влади перепису населення в 39-му році до утримання сиріт у кращих умовах. На перших етапах податок планувався як тимчасовий захід, але затягнувся кілька десятків років і було скасовано рік до розпаду СРСР. Влада вважала, що сім'ї, які не мають дітей, стикаються з меншим фінансовим навантаженням порівняно з тими, хто має. Прийнятий закон був потрібен не тільки для того, щоб врегулювати і розподілити фінансове навантаження, а й служив своєрідною мотивацією для молодого покоління сімей якнайшвидше мати первісток. Певною мірою подібний податок існує в Росії і зараз – люди, які мають дітей, звільняються від невеликої частини прибуткового податку.
Багатодітні сім'ї були в пошані. Фото: sun9-15.userapi.com.
Що ж до радянських часів, то податок поширювався на самотніх громадян та бездітні сім'ї, стягуючись із чоловіків від двадцяти до п'ятдесяти років, а також на жінок від двадцяти до сорока п'яти років. Як правило, певна сума автоматично утримувалася із офіційної зарплати на підприємстві. Наприклад, якщо громадяни отримували до ста п'ятдесяти карбованців, то місяць утримували п'ять карбованців. Якщо зарплата була понад сто п'ятдесят карбованців, то стягували п'ять відсотків. А ось при ставці у сімдесят карбованців і нижче – податок не брали. З колгоспників брали фіксований податок у розмірі ста карбованців на рік.
Молодятам давали рік на те, щоб завести дитину. Фото: static24.tgcnt.ru.
Втім, були категорії, які не оподатковуються, що включають до свого переліку студентів, військових та їх чоловіка, пенсіонерів, ченців і черниць, тих, хто працює на вахті, а також людей, які за станом здоров'я та протипоказаннями лікарів не могли мати дітей. Звільнялися від податку та сім'ї, які усиновили дітей (або хоча б одну дитину).
Протягом усього періоду податкова ставка змінювалась кілька разів. Фото: i.pinimg.com.
Варто також наголосити на тому факті, що податкова ставка змінювалася кілька разів (істотно росла). Так, наприклад, 49-го року з сільських жителів знімалося щороку сто п'ятдесят рублів. А ось у 80-ті роки влада вирішила злегка послабити тиск і молодим сім'ям давали цілий рік відстрочки для того, щоб народити первістка.
Матерям від держави надавалися декрет, допомога та інші блага на дитину. Фото: bing.com.
Так само за радянських часів заборонялося робити аборт (виняток становили проблеми, пов'язані зі здоров'ям та зґвалтування). Влада всіма силами намагалася мотивувати молодих батьків, надаючи відпустку для догляду за дитиною, безкоштовні ясла, садки, школи та харчування в них, відпочинок у таборах, а також матеріальну допомогу у вигляді допомоги. Додаткову фінансову подяку отримували і ті мами, які працювали, а також ті, чиї діти навчалися у училищах чи інститутах.
2. Скасування податку та яким був результат
Багато радянських громадян були стурбовані таким законом і сприймали його в багнети. Фото: bing.com.
Небезпідставно цей податок був сприйнятий радянськими громадянами в багнети і вважався справжнісінькою дискримінацією. Обурювалися здебільшого чоловіки, які змушені були платити певну суму на постійній основі (будучи сімейними або без сім'ї). Щодо жінок, то платили його заміжні і тільки в тому випадку, якщо вони не мали дитини. Не дивно, що подібне ставлення з часом почало викликати невдоволення з боку громадськості. У результаті на початку 90-х було ухвалено рішення скасувати цей податок, проте остаточні стягнення припинилися лише 93-го року.
Влада всіляко намагалася заохотити сім'ї, які мали дітей. Фото: bing.com.
Не варто забувати про те, що за пізніх радянських часів середня заробітна плата варіювалася від ста двадцяти до ста п'ятдесяти рублів. Ось і виходить, що громадяни, які потрапляють під податок на бездітність, змушені були віддавати щомісяця від п'яти до дванадцяти рублів (на сьогоднішній день це від двох до п'яти тисяч). Щодо ефективності цього закону, складно сказати насправді, оскільки достовірної інформації немає. Залишаються тільки нічим непідкріплені здогади у вигляді зведення в період з 41-го по 91-й роки, де йшлося про те, що радянське населення зі ста дев'яносто семи мільйонів зросло майже до трьохсот. Чи вплинув на це зростання цей податок? Хто знає, адже в союзі було повно інших не менш мотивуючих заходів, що сприяють підвищенню народжуваності та заохоченню багатодітних сімей.
3. Які справи в інших країнах
У деяких країнах досі діє схожий закон. Фото: images.clstorage.net.
Взяти, наприклад, ту саму Німеччину, де як такого закону з податком на бездонність немає, однак починаючи з 2005 року всі бездітні платники податків, включаючи соціальне страхування, сплачують додатковий внесок до основного податку. Франція також стягує зі своїх громадян податки. Наприклад, пари, які мають дітей платять на рік на півтори тисячі менше, ніж ті, хто не має дітей. У Сполучених Штатах Америки також неодноразово намагалися запровадити цей закон, але в результаті визнали подібне негуманним методом і дискримінацією. Щодо Росії, чиновники також кілька разів пропонували відновити оподаткування. Однак деякі голови Державної думи, у тому числі і В'ячеслав Володін визнали подібну ініціативу кричуще принизливою для жінок та сімейних пар.
Крім податку на бездітність у Радянському Союзі були й інші підвалини, порушувати які було собі дорожче .
