В останні роки в Росії все частіше повертаються до розробки та розвитку колись занедбаних проектів. Так, на польоті існування Радянського Союзу вітчизняні конструктори всерйоз зацікавилися розвитком такого напряму транспорту, як екраноплани. Найвідомішою машиною такого штибу став експериментальний ракетний корабель «Лунь». Проте, вже в 1990-ті роки мода на подібні розробки зійшла нанівець. Сьогодні ця ситуація змінюється.
Радянський екраноплан Лунь. /Фото: ya.ru.
На перший погляд екраноплан нагадує літак – дуже дивний, але все ж таки. І це справді судно, тільки не повітряне, а морське. У рух екраноплан приходить завдяки використанню принципу динамічної повітряної подушки. Технічно екраноплан летить. Але при цьому рух здійснюється на відносно невеликій висоті над поверхнею (в окремих випадках до декількох метрів). Теоретично екраноплан може «плавати» над будь-якою поверхнею, включаючи землю чи сніг. Однак, на практиці ця поверхня має бути максимально рівною, через що фактично екраноплани можуть використовуватися лише над водою чи льодом.
Новий екраноплан Оріон-25. / Фото: rambler.ru.
У машинобудуванні ставлення до екранопланів складне. З одного боку, такі транспортні засоби мають цілу низку незаперечних переваг: високу безпеку (порівняно з літаками та гелікоптерами), величезну швидкість (особливо порівняно з морськими суднами), високу економічність, малопомітність, невибагливість до інфраструктури. З іншого боку, екраноплани страждають від низької маневреності, підготовки пілотів «специфічної» кваліфікації, вибірковість поверхні, над якою можна рухатися. Крім того, екраноплани серйозно страждають від птахів. І все ж у різні роки інтерес до екранопланів у людей прокидався. Насамперед із боку силових структур та спеціальних відомств.
Проект розпочався у 2010-ті роки. /Фото: pinterest.com.
Найвідомішим вітчизняним екранопланом, звичайно, залишається радянський «Лунь». А у 2010-х роках запит на власний екраноплан почав виходити і з боку МНС Росії. Проект розробки перспективного повітроплавного судна отримав назву «Оріон-20». Розробка машини велася під патронажем Мінпромторгу федерації. Передбачалося, що новітня технологія становитиме великий інтерес як для рятувальників, а й військових, насамперед російських прикордонників. В основу машини лягла схема із двома турбогвинтовими двигунами, встановленими в передній частині фюзеляжу. У випадку з “Оріон-20” російські розробники використовували мотори чеського виробництва Walter M601E. Випробування машини розпочалися ще у 2015 році.
Екраноплан для МНС. /Фото: karel.mk.ru.
На жаль, конструкторський колектив спіткала невдача: «Оріон-20» зазнав аварії та розбився, після чого про машину було нечутно протягом 2 років. У 2017 році з'явилися повідомлення про те, що російський екраноплан відновлено і знову випробовується, проте широкого розголосу ця подія не набула. У ЗМІ про екраноплан забули довгі роки. Протягом багатьох років про роботу петрозаводських фахівців з ЕО «Оріон» та заводу «Авангард» не надходило жодних звісток. Як виявилося, весь цей час колектив конструкторів та виробничників не сидів склавши руки. У 2023 році «Оріон» знову повернувся до публічного простору і цього разу в новому вигляді.
Далеко не єдина технологія. /Фото: livejournal.com.
Фахівцями підприємства була представлена покращена версія екраноплану, що одержала позначення «Оріон-25». Машина масою 14 тонн здатна взяти на борт до 30 пасажирів та розганятися до 500 км/год. Підтверджена на випробуваннях швидкість близька до технічної межі екранопланів, найшвидші з яких розганялися в кращому разі до 600 км/год. При цьому запасу палива у «Оріон-25» має вистачати на 3600 км шляху або на 11 годин безперервного руху. Перший тур випробування 25-го успішно завершився у Петрозаводську. Як і передбачалося раніше, машину насамперед планується використовувати силами МНС та прикордонної служби Росії.
А ось цікаві відео з нашого каналу – 7 радянських мегапроектів, які вражають своїми масштабами і сьогодні:
Продовжуючи тему читайте про те, в якій ситуації може знадобитися відключення ESP влітку.
