На момент 1941 року Червона армія мала у своєму розпорядженні як мінімум два по-справжньому грізні танки. Незважаючи на вкрай важку ситуацію на фронті та в тилу, радянські КВ-1 та Т-34-76 неодноразово доводили свою перевагу над німецькою бронетехнікою. Проте, вже 1942 року радянська бронетехніка почала здавати позиції перед німецькими новинками. У 1943 року вітчизняна промисловість запропонувала відразу кілька нових машин. Найбільш грізною та досконалою з них у результаті виявився важкий танк ІС-2.
Тяжкий танк ІС-1. / Фото: culture.ru.
На початку осені 1943 року на озброєння Червоної армії було прийнято танки ІС-1 та КВ-85. Однак, не минуло й місяця, як стало очевидно: характеристики нових машин не відповідають запитам військових повною мірою. Насамперед проблема виходила від озброєння танків: 85-мм гармата Д-5Т була серйозною зброєю, проте недостатньо потужною для танків, які позиціонувалися як важкі. Гармата пробивала лобову броню “Тигра” лише на дистанції 500-1000 метрів. А ось лоб «Пантери» для радянської гармати виявився непереборною перешкодою практично на будь-якій дистанції. У світлі цих обставин було вирішено підібрати для радянських танків щось значно серйозніше.
Танк КВ-85. /Фото: ya.ru.
Так, ще наприкінці вересня 1943 року радянські конструктори стали обговорювати можливість встановлення на ІС-2 гармат калібру 107, 122 та 157 мм. На щастя, конструкція першого ІВ залишала досить великий запас можливостей для такого роду експериментів. У ході професійної дискусії Федір Петров і Жозеф Котін дійшли висновку, що оптимальним варіантом для посилення вогневих можливостей танка ІС стане встановлення саме 122 мм гармати моделі А-19. Після узгодження перспективних змін з військовими та представниками ставки, група фахівців під керівництвом Петрова переробила зброю А-19 таким чином, щоб вона ідеально вписалася у конструкцію важкого танка. Серед іншого, радянським інженерам довелося поставити на гармату дульне гальмо, а також розробити компактніший і м'якший противідкатний пристрій.
ІС-2 після Перемоги. / Фото: drive2.ru.
Покращена гармата отримала індекс Д-25Т. У найкоротший термін фахівці заводу №100 встановили новинку на ІС-1. Експериментальна машина отримала індекс “Об'єкт 240”, після чого відразу ж була відправлена на випробування. Перші ж стрілянини дозволили виявити кілька недоліків, які незабаром було усунуто радянськими зброярами. Зокрема, гармату Д-25Т довелося оснастити іншим дульним гальмом. В іншому танк справив виключно позитивне враження, внаслідок чого ще до кінця жовтня ІС-2 було прийнято на озброєння Червоної армії. Серійне виробництво танків змогли розгорнути вже у листопаді на Челябінському тракторному заводі. Зрештою, дебют танків відбувся наприкінці січня 1944 року. У першому ж бою радянські ІС-2 підбили без втрат одразу 10 німецьких «четвірок». Перше ж «знайомство» ІС-2 із «Тиграми» відбулося у квітні того ж року.
Колон важких танків. / Фото: drive2.ru.
Загалом новий танк повністю виправдав сподівання радянських військових. Тяжка машина активно використовувалася як для боротьби з німецькими танками, так і як штурмовий засіб для прориву ворожих укріплень і штурму міст. Озброювали танками ІС-2 виключно гвардійські танкові полки прориву. Там нові машини служили з нечисленними ІС-1 і КВ-85. Впускалася “двійка” аж до кінця Великої Вітчизняної війни. За цей час у Радянському Союзі було вироблено щонайменше 3.3 тисячі цих богатирів. Що цікаво, довіряли ІС-2 лише найдосвідченішим та перевіреним танкістам. Управління бойової машини здійснювалося відразу двома офіцерами та двома сержантами. Причому другим офіцером був механік-водій. Міцна броня та потужна гармата зробили ІС-2 найгрізнішим радянським танком Другої світової війни.
Служив багато років. / Фото: tanki.su.
Після перемоги 46-тонного богатиря не відправили на пенсію. У Радянському Союзі, а також у низці дружніх соціалістичних країн на кшталт ПНР, Куби, КНДР та В'єтнаму ця машина протрималася на озброєнні аж до 1990-х років. Причому в російській армії танки ІС-2 офіційно зняли з озброєння лише 1993-го. За цей час «двійка» щонайменше двічі модернізувалася: на початку та наприкінці 1950-х. Дороблені радянськими конструкторами ІС-2УКН переважно відрізнялися поліпшеною ходовою частиною та новим двигуном. Так, у пізніх модифікаціях ІС-2 зник кормовий кулемет, замість якого було вирішено встановити додатковий вентилятор для боротьби із загазованістю бойового відділення після пострілу. На сьогоднішній день у музеях, а також як пам'ятки збереглося лише кілька танків ІС-2. Єдиний повністю компактний стоїть у російському парку “Патріот”.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Протягом теми читайте про те, яке якість КВ-1 найбільше лякало німців , а яке дратувало червоноармійців.
