Власники автомобілів за часів СРСР як могли дбали про своє майно. Витратників та запчастин у вільному продажу не було, а обслуговування спеціалістів було майже недоступним. Ось і доводилося автовласникам вигадувати різні способи догляду за автомобілем. Деякі із зазначених методів були дивними.
1. Акумуляторну батарею пожвавлювали аспірином
Для «реанімації» акумулятора використовували аспірин/ Фото: zagranitsa.com
За часів дефіциту дістати деталі для авто було своєрідним мистецтвом. Машина служила своєму власнику цілі десятиліття, і щоб вона залишалася на ходу, доводилося йти на хитрощі. Що робити, якщо старенька свинцево-кислотна батарея раптом наказала довго жити? Автолюбителі СРСР знали один спосіб продовжити термін її роботи.
Якщо акумулятор сів, вдавалися до аптечного засобу – аспірину в таблетках або ацетилсаліцилової кислоти. Треба взяти таблетки і розфарбувати їх у порошок, а потім засипати його в комірки акумулятора з розрахунку дві штуки на одну комірку.
Розрахунок був на те, що ацетилсаліцилова кислота, потрапляючи в сірчану кислоту, на якийсь час могла підняти заряд. Батарея відразу ж починала працювати, і її вистачало години на дві – достатньо, щоб завести мотор і доїхати до гаража.
2. Пробитий бензобак заклеювали милом
Господарське мило застосовували для заклеювання бензобаку/ Фото: gastronom.ru
Що робив водій, якщо раптом помічав, що його автомобіль дає протікання? Капає бензин – отже, схуднув іржавий бензобак. Але їхати треба. На такий форс-мажорний випадок власник автомобіля, що поважає себе, тримав у запасі шматок простого господарського мила.
Застосування мила було просте – їм замазували дірки в паливному баку. Завдяки хімічній реакції мило у поєднанні з бензином густіло і перетворювалося на щільну масу, на зразок пластиліну або пластмаси.
Виходила «тимчасова пломба», яка кілька днів могла служити як латка на бензобаку. Постійно із замазаним баком їздити, звичайно, не можна було, але можна було виграти час, щоб організувати ремонт або заміну паливного резервуара.
3. Для запуску в мороз вливали в моторне масло бензин
Щоб запустити взимку двигун, могли використовувати бензин / Фото: hyperauto.ru
Холодної зими радянські автовласники вставали вранці без настрою – знову мотор не заведеться, адже залите в нього мінеральне масло на морозі ставало дуже густим і навіть кристалізувалося. Це лише у 1990-х на прилавках почало з'являтися синтетична олія. Що ж робили водії у Спілці, щоб заводити двигун на сильному морозі? Рішення там було – налити бензину в олію!
Варто було додати близько 200 мл бензину, заливши його в горловину для моторного масла, а потім запустити двигун і дати кілька хвилин попрацювати. В результаті – порятунок! І наступного дня вранці мотор заводився, оскільки масло не загусало, проникало мастильними каналами, в результаті колінвал нормально провертався.
4. Від запотівання стекол застосовували сіль
Сіль допомагала у боротьбі із запотіванням скла/ Фото: profile.ru
Взимку чатує ще одна неприємність – запотівання або промерзання скла в автомобілі. Адже кондиціонера за радянських часів ніхто з пересічних автолюбителів і в очі не бачив. Винахідливі радянські люди і тут знайшли вихід зі становища.
Допомогла боротися з високою вологістю в салоні звичайна кухонна сіль. Адже відомо її властивість вбирати вологу та осушувати повітря у приміщенні. Для боротьби із запотіванням водії засипали сіль у невеликі тканинні мішечки та укладали їх біля скла на ніч.
В результаті на ранок вікна не покривалися морозними візерунками. Якщо волога на склі все ж таки з'явилася, можна було протерти його цим мішечком із сіллю. Тому в бардачку взимку часто зберігалася пачка кухонної солі.
5. Утеплення радіатора шматком картону
Радіатор радянської “Волги”/ Фото: zr.ru
Водії Спілки боролися із морозами як могли. Вони були змушені захищати радіатор від переохолодження, встановивши перед ним шматок картону або вирізаного лінолеуму – адже навіть така жалюгідна перешкода все ж таки давала шанс мотору. У ті роки автомобілісти заливали в радіатор воду – не було в СРСР антифризу у вільному продажу. На морозі вода замерзала та ставала льодом – запустити двигун було неможливо.
А встановлене утеплення хоч трохи, але допомагало зберігати тепло. Під час руху перешкода не давала холодному повітрі проникати прямо під капот. При запуску машина швидше прогрівалася та довше остигала.
6. Порятунок з мотузяними сходами
Мотузкові сходи могли допомогти звільнити машину із бруду або кучугури/ Фото: telegraf.com.ua
Як ви думаєте, навіщо водії періоду СРСР возили з собою в багажнику сплетені з мотузки сходи, акуратно згорнуті в бухту і покладені в затишному куточку? Місця вона займала мало, а роль могла відіграти важливу роль. З її допомогою можна було витягнути автомобіль, що намертво засів у бруді або кучугурі.
Робилося це в такий спосіб. Одним кінцем сходи кріпили до дерева чи стовпа поблизу. Другий кінець слід було підкласти під ведуче колесо машини, що застрягла, і закріпити на диску. Запустивши мотор, намотували мотузку на колесо, що обертається, і машина потроху вибиралася з трясовини.
7. Боротьба з корозією металу
«Москвич», який починає покриватися іржею/ Фото: avtovzglyad.ru
Якщо сучасні автомобілі через кілька років починають обзаводитися лишайними плямами іржі, то як же радянські автомобілісти їздили на своїх «таратайках» кілька десятків років, і ті не поспішали іржавіти? У винахідливих радянських людей був із цього приводу свій перевірений рецепт.
Щойно придбавши автомобіль, власник не втрачав часу і приступав до профілактичних заходів. Поставивши машину в гараж, ретельно обробляв дно наждаком і спиртом, готуючи поверхню до фарбування. Потім ретельно наносився «мовіль» – засіб, який виготовляли самотужки.
Це могла бути суміш пушсала з гудроном або здобутий через треті руки флотський протикорозійний засіб – рецептів було достатньо. Склад наносився на днище з усією ретельністю, в результаті в машині могла проіржавіти підлогу зверху, але не днище. Якщо обробка була повна (і в салоні), то такому автомобілю не страшні будь-які терміни експлуатації – він буде як новий.
8. Поліролі готувалися своїми руками
Під час виготовлення поліролей використовувалися підручні засоби/ Фото: 1gai.ru
Водії Країни Рад полювали на автохімію, що надходить на прилавки, але часто купити промислові поліролі не вдавалося. Тоді в хід йшли інженерна думка та вмілі руки, добре, що в журналах «Юний технік» або «За кермом» часто публікували рецепти для власного виготовлення.
Наприклад, один із складів містив 70 відсотків води та 15 відсотків вазеліну, 10 відсотків касторової олії та 5 відсотків поліруючого сланцю. Засіб наносили та полірували м'якою ганчіркою, затираючи дрібні подряпини та надаючи блиску кузову.
9. Ідеш додому – щіточки бери із собою
Двірники часто знімали, щоб їх не вкрали. Фото: quto.ru
Зараз це здається дивним і кумедним, але будь-який автовласник СРСР вважав це само собою зрозумілим – йдучи додому, зняти та прихопити із собою щітки склоочисників. Інакше ранком можна було не виявити їх на своєму звичному місці – деталь часто знімали нічні злодюжки.
Через дефіцит комплектуючих для автомобілів двірники були проблемою, дістати їх ще треба було попрацювати. І не тільки щітки слід було старанно охороняти – злодії знімали ковпаки з коліс, дзеркала, а то й колеса несли, зливали бензин. Тому ставити машину під вікнами було не заведено – обов'язково купувався гараж.
10. Розвивай навички механіка
Чимало водіїв змушені були самі ремонтувати свої машини/ Фото: fishki.net
Це зараз є водії, які жодного разу не відчиняли капот власної машини. А за радянських часів власник авто багато чого вмів робити своїми руками. Наприклад, він запросто міг поміняти пробите колесо на запасне, навіщо встановлював опору, послаблював кріплення, піддомкрачував машину, замінював колесо і повторював усе у зворотному порядку.
Були водії, які самі витягували та ремонтували автомобільну камеру, без шиномонтажних верстатів розбортуючи колеса. Змінити акумулятор теж не становило особливої складності, якщо врахувати, що ручок у тодішніх батарей не було. Перевірити та поміняти свічки, поміняти гальмівні колодки, замінити порваний ремінь генератора, а то й перебрати мотор чи відрихтувати кузов, та ще багато чого вмів радянський водій, якому доводилося самому бути механіком.
А тепер цікаве відео з нашого каналу:
Де в Росії знаходиться єдина у своєму роді скельна торпедна батарея
Цікаво також дізнатися про 8 автомобільних несправностей, які з'являються у спеку .
