
Радянська повсякденність від початку різко відрізнялася від усього те, що у вітчизняних просторах бачили раніше. І яскравим прикладом цього було спільне проживання на одній житлоплощі – спроба реалізувати ідею комуни. І символом цієї побутової реальності стали комунальні квартири, де у кожній житловій кімнаті був свій маленький світ, але вони неминуче стикалися у загальних приміщеннях. Ось історію цього радянського феномену побуту наш сьогоднішній матеріал.

Мабуть головний символ соціалістичного побуту в ранньому СРСР. /Фото: i.stena.ee
Для більшовиків питання так званої зрівнялівки в суспільстві стояло одним із перших, як тільки вони прийшли до влади. І в доступності житла вони це завдання вирішили просто – у всіх, хто жив малою кількістю людей у квартирах з великою кількістю кімнат, зайві кімнати відібрали та надали їх незаможним. Так і з'явилася ідея комунальної квартири, де вже назва говорить про те, що вона полягає у проживанні в одному просторі різних сімей.

Дореволюційні квартири часто були просторими, а мешкало мало людей – більшовики вирішили це виправити. /Фото: knife.media
Схема розселення така: на кожну людину покладалася норма житлоплощі – за інформацією редакції novate.ru, спочатку її визначили в 9,1 квадратних метрів, а кожне нежитлове приміщення тепер вважалося спільною власністю всіх мешканців квартири, що старих, що нових. Поступово через брак житла на всіх норму знижували, і в результаті на кожну кімнату покладалася вже ціла сім'я, а то й більше.

Декілька господарок на одну кухню – це стало нормою вже з 1919 року. /Фото: experience.tripster.ru
Спочатку колишні власники квартир ще намагалися підселяти до себе родичів чи друзів, щоб не стикатися у власному будинку з зовсім незнайомими людьми, проте це швидко закінчилося. Доходило до того, що навіть якщо людина одна опинялася в цілій кімнаті, це перевищувало норму, то їй потрібно було за 14 днів відшукати сусіда, інакше підселити могли будь-кого.

Згодом кількість мешканців в одній квартирі лише зростала. /Фото: fishki.net
Втім, були й винятки з цього правила: якщо у квартирі проживав член партії, нагороджений передовик виробництва чи представник культурної чи наукової еліти, то вони цілком могли залишатися там самі чи лише зі своєю родиною. А ось пересічним громадянам доводилося все гірше, особливо після Великої Вітчизняної війни, коли величезна кількість житлового фону було знищено – тоді ущільнення лише посилювалося, але люди не скаржилися, всім було важко.

У повоєнні роки всім було туго, і комуналки стали звичним явищем. /Фото: cyrillitsa.ru
Поступово мешканці комуналок стали звикати і притиратися, хоча, звичайно, не без проблем: скандали між жителями різних кімнат стали звичною атмосферою в комунальних квартирах, адже ворогуючі неминуче стикалися на спільній території у вигляді кухні чи санвузла. Підслуховування, плітки та постійні обговорення один одного, і навіть доноси на сусідів теж не сприяли мирному співіснуванню деяких сімей – не дивно, що «побутовий ґрунт» став частою причиною злочинів у СРСР.

З сусідами сварилися, на них навіть доносили, проте згодом більшість все ж таки притерлася. /Фото: image1.thematicnews.com
І все ж таки, здебільшого люди поступово все-таки звикали один до одного і вчилися жити дружно в наданих умовах. Наприклад, мешканці всіх кімнат мали різні абонентські рахунки та сплачували власну комуналку. А ось прибирання на спільній території здійснювали за графіком, щоб було чесно. У деяких квартирах люди встановлювали власні правила, щоби спільне проживання було комфортним і справедливим.

Сьогодні комуналка – це радянський пережиток, який ніяк не відживе свого. /Фото: snip1.ru
Поступово комуналки стали частиною радянської повсякденності, хоча спочатку були чимось на кшталт проміжного варіанта до бажаного комунізму. Однак вони так і не зникли з життя людей, хоча нове житло будували постійно – його все одно не вистачало. У результаті комунальні квартири існують навіть зараз, і хоча їх поступово розселяють, ймовірно, вони надовго залишаться в пам'яті як дивовижно живучий феномен минулої епохи.
Цікаве відео з нашого каналу:
На додаток до теми: Як виглядали елітні будинки в Радянському Союзі і чому вони досі привертають увагу