Двигун М-412 називають найкращим радянським мотором: що принесло йому таку славу

7bc8f6b84417b5645cc36382d21c1234

У 1960-ті роки в Радянському Союзі був створений один із найкращих вітчизняних двигунів. Багато хто до цього дня згадує цю знамениту силову установку виключно добрим словом. Що особливо цікаво, величезну популярність радянський мотор набув не лише на батьківщині, а й за кордоном. Упродовж майже десяти років М-412 залишався найвідомішим радянським двигуном у країнах капіталістичного Заходу. Що ж допомогло «Москвичу» здобути таку гучну славу?

Лучший советский автомобильный мотор. /Фото: drive2.ru.
Найкращий радянський автомобільний мотор. / Фото: drive2.ru.

Розробка автомобільного двигуна нового покоління почалася на МЗМА під індексом М-412 ще 1964 року під керівництвом Ігоря Окуньова. До 1965 року двигун був майже повністю готовий, але у кінцевому рахунку всі напрацювання разом із технічною документацією передали з організаційних міркувань Уфимскому МОЗ. У процесі розробки М-412 активно вивчався іноземний досвід двигунобудування, зокрема один із найкращих моторів свого часу – німецький М-10, розроблений фахівцями BMW. Цей факт разом із певною зовнішньою схожістю М-412 і М-10 надалі породив чутки про банальне копіювання іноземного двигуна радянськими фахівцями. Дійсність, як водиться, набагато складніша.

Немецкий двигатель M-10. /Фото: bmw3blog.ru.
Німецький двигун M-10. /Фото: bmw3blog.ru.

Так у німецького М-10 та радянського М-412 справді є дещо спільне: похила конструкція (для економії місця під капотом) та ланцюговий привід ГРМ. Однак на цьому подібність між моторами, по суті, закінчується. При цьому мотори відрізнялися блоками циліндрів, розташуванням і облаштуванням навісних агрегатів, а також камерами згоряння. Коли іноземний мотор був чавунним, радянський двигун оснащувався алюмінієвим блоком зі знімними чавунними гільзами. Загалом конструкція, запропонована радянськими фахівцями, була значно прогресивнішою, суттєвим кроком вперед.

Использовался алюминиевый блок. /Фото: drive2.ru.
Використовувався алюмінієвий блок. / Фото: drive2.ru.

Оригінальна конструкція 1.5-літрового мотора мала надзвичайно високий ступінь стиснення (8.8) і потребувала високооктанового пального (АІ-93). Натомість мотор легко видавав на піку до 80 кінських сил. Незважаючи на цю обставину, до паспорта установки пішла куди занижена цифра в 75 «конячок». Важливо відзначити, що для 1.5-літрової установки родом з другої половини 1960-х років це була просто неймовірна потужність! Серійні двигуни подібного формату впритул підійдуть до подібних показників лише до початку 1990-х, практично через 25 років. Як результат, паспортна швидкість «Москвича» досягала значних для свого часу 140 км/год. А за швидкістю розгону до 100 км/год, нові автомобілі змогли на 2 секунди обійти навіть горезвісний ГАЗ-24: 19 секунд проти 21.

Лучше его не было. /Фото: life-shina.ru.
Краще за нього не було. /Фото: life-shina.ru.

На додаток до високої продуктивності новий М-412 вийшов відносно простий в обслуговуванні, надійною та невибагливою установкою. Сьогодні складно повірити, але свого часу М-412 можу працювати без добавки олії між плановими обслуговуваннями. При цьому двигун легко відходив 150-160 тисяч км пробігу без необхідності капітального ремонту. На додаток до цього, те регулярне технічне обслуговування М-412 було помітно спрощено завдяки цілому набору вдалих технічних рішень. Пристрій двигуна дозволяло без особливих проблем займатися регулюванням клапанів навіть не технічно підкованим автомобілістам. Не знали «Москвичі» і будь-яких проблем із димністю через попадання мастила в циліндри. Нарешті, наявність тих самих знімних чавунних гільз в алюмінієвому блоці помітно спрощувала і капітальний ремонт, коли все-таки доходило до нього.

Быстрый и надёжный. /Фото: sportxs.ru.
Швидкий та надійний. / Фото: sportxs.ru.

Надалі на базі оригінальної конструкції М-412 з'явилася ціла плеяда радянських форсованих та дефорсованих моторів. І ті, й інші мали величезну популярність серед різних категорій автомобілістів. Наприклад, форсовані Москвичі-412 особливо сподобалися представникам мотоспорту. Протягом багатьох років «розігнані» версії агрегатів застосовувалися у спортивних машинах як Радянського Союзу, а й багатьох країн капіталістичного заходу. Аж до другої половини 1970-х років двигун МЗМА залишався найвідомішим радянським двигуном на Заході. Дефорсовані ж двигуни набули величезної популярності серед сільських жителів. Незважаючи на меншу потужність, такі мотори мали величезну гідність – їх можна було «годувати» бензином Аі-92 без будь-яких проблем.

А ось цікаві відео з нашого каналу – 7 радянських мегапроектів, які вражають своїми масштабами і сьогодні:

Продовжуючи тему читайте про те, в якій ситуації може знадобитися відключення ESP влітку.

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *