Європейське товариство кардіологів (ESC) оприлюднило оновлені настанови щодо серцевої недостатності. Основний акцент зміщено з лікування вже сформованого синдрому на його попередження та ранній початок терапії.
Серцева недостатність залишається значним клінічним тягарем. Вона вражає 1–3 % дорослого населення. Попри суттєве зниження смертності за останні десятиліття, менше 60 % пацієнтів живі через 5 років після встановлення діагнозу. Зростання поширеності ожиріння, факторів серцево-судинного ризику та старіння населення, за прогнозами авторів документа, сприятиме подальшому збільшенню кількості таких пацієнтів.
Однією із ключових змін стала відмова від трикомпонентної класифікації за фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ). Тепер виділяють серцеву недостатність зі зниженою ФВ (за ФВ ЛШ <50 %) та зі збереженою ФВ (ФВ ≥50 %). Фенотип із помірно зниженою ФВ (41–49 %) більше не використовується. Такий підхід, за поясненням авторів, відповідає накопиченим даним про спільні патофізіологічні механізми та подібну відповідь цієї групи пацієнтів на терапію, що дає змогу уникнути зайвої фрагментації клінічних рішень.
Зміни торкнулися і термінології. Замість традиційного поділу на «хронічну» та «гостру» серцеву недостатність у документі використовують поняття «декомпенсованої» форми. Це важливо, оскільки погіршення стану не завжди виникає раптово: у частини хворих функція серця поступово знижується, доки компенсаторних механізмів стає недостатньо.
Оновлено й підхід до опису медикаментозного лікування. Замість узагальненого поняття рекомендованої відповідно до настанов терапії (GDMT) запропоновано три категорії: базова фармакотерапія з найсильнішою доказовою базою, додаткова терапія для окремих груп пацієнтів та інтервенційна терапія, що охоплює імплантовані пристрої і рекомендовані втручання.
Серед конкретних змін – рекомендація I класу щодо антагоністів мінералокортикоїдних рецепторів за хронічної серцевої недостатності незалежно від ФВ ЛШ. Для пацієнтів зі збереженою ФВ та ожирінням семаглутид або тирзепатид отримали рекомендацію класу IIa. Також посилено позиції дигоксину/дигітоксину в окремих клінічних ситуаціях, за тривалої механічної підтримки кровообігу та транскатетерного крає-до-краю відновлення мітрального клапана.