Від смерті Джона Коффі до втрати м'яча. 
1. Страта Джона Коффі в «Зеленій милі»
1994 року Френк Дарабонт вже випустив ідеальну екранізацію роману Стівена Кінга — «Втеча із Шоушенка». Через п'ять років цей же режисер поставив ще одну картину за книгою того ж таки автора — «Зелена миля». І навіть ті, кого не зачепила попередня робота, напевно плакали наприкінці цього фільму.
Сюжет розповідає про наглядачів тюремного блоку, де утримують засуджених до страти. Одного разу до них потрапляє Джон Коффі – жахливий велетень, який виявляється добрим і дуже наївним. Незабаром усі працівники розуміють, що він не чинив жодних злочинів, та ще й має майже надприродні сили.
Врятувати Джона Коффі не вдається. Наглядачі змушені посадити його на електричний стілець і страчувати. Перед смертю Коффі просить лише одне: «Бос, не надягайте мені це на голову. Не залишайте мене у темряві». Тому страчують його без мішка на голові.
2. Розстріл Гвідо в «Життя прекрасне»
Роберто Беніньї зняв фільм, який починається як ексцентрична комедія чи не на кшталт Чарлі Чапліна. Режисер особисто грає кумедного Гвідо – той закохується в дівчину і намагається досягти її руки. Вони одружуються, і в пари народжується син.
З середини картина різко змінює настрій. В Італії до влади приходять фашисти, які відправляють Гвідо та дитину до концтабору. Дружина добровільно слідує за ними. Друга половина фільму — зворушливий прояв батьківського кохання. Гвідо переконує дитину, що все, що відбувається навколо, просто гра і якщо вони пройдуть випробування, то отримають в нагороду танк.
Навіть у найтрагічніший момент батько намагається підбадьорити сина. Коли Гвідо ведуть на розстріл, він весело підморгує дитині і йде перед конвоєм смішною ходою. Хлопчик не знає, що станеться з батьком далі, але глядачі все розуміють.
3. Фінальна сцена у «Списку Шиндлера»
Картина Стівена Спілберга, присвячена Голокосту, лякає сильніше за будь-який хорор. Фільм розповідає реальну історію промисловця, який зумів врятувати від смерті понад тисячу людей. Одна з найбільш вражаючих сцен “Списку Шиндлера” – момент із дівчинкою в червоному пальті. На тлі чорно-білої картинки дитина яскраво виділяється. І тим страшніше потім бачити її серед купи мертвих тіл.
Фінальна сцена ще емоційніша. Навколо Оскара Шиндлера збирається натовп, і всі дякують йому за порятунок. У цей момент він падає без сил, розуміючи, що міг ще більше намагатися: можна було продати машину, і навіть золотий значок допоміг би мінімум одній людині. Він уберіг багатьох, але вважає, що зробив недостатньо.
4. Момент із червоними туфлями у «Кролику Джоджо»
Тайка Вайтиті, можливо, єдиний, хто повторив прийом Роберто Беніньї, розповідаючи про страх фашизму. “Кролик Джоджо” – комедія про дитину, яка живе з матір'ю в нацистській Німеччині. Хлопчик має уявний друг — веселу версію Гітлера, його грає сам Вайтиті. Ось тільки поступово Джоджо починає розуміти, що насправді довкола творяться зовсім не радісні речі.
Мама хлопчика у виконанні Скарлетт Йоханссон носить червоно-білі туфлі та любить танцювати за будь-якої можливості. Незабаром виявляється, що режисер не просто так наголошує на її взутті — Вайтиті теж вміє змінювати настрій. Здається, що у Джоджо все добре, він гуляє і спостерігає за метеликом. Потім хлопчик виходить на площу, обертається і бачить ноги повішеної людини. У тих самих туфлях. Так світ комедії стикається із реальними жахами фашизму.
5. Прощання з наставником у «Товаристві мертвих поетів»
Робін Вільямс був не тільки чудовим комедійним актором, він створив і безліч чудових драматичних образів. Роль у «Товаристві мертвих поетів» — одна з найкращих у його кар'єрі. Дія фільму розгортається у приватній школі, де панують суворі порядки. І тільки викладач Джон Кітинг навчає студентів мислити вільніше і шукати своє покликання у житті.
До фіналу картини з одним із учнів відбувається трагедія. Батько підлітка не хоче визнавати провину, і все звалюють на Кітінга. Той звільняється зі школи. Перед його відходом багато учнів доводять, що зрозуміли його урок. Прямо під час заняття вони встають на парти і проводжають наставника фразою “О капітане, мій капітане!”.
Цитата почала звучати ще трагічніше після смерті самого Робіна Вільямса. Саме так багато шанувальників прощалися з улюбленим актором, який закликав дивитися на світ з усмішкою, хоча мав і депресію.
6. Монолог головного героя у «Киті»
Камерна картина Даррена Аронофскі не просто принесла Брендану Фрейзеру заслужений Оскар, вона ще й стала для актора повноцінним поверненням у велике кіно. Емоцій додає і той факт, що сюжет частково перегукується з життям самого артиста, який страждав від проблем зі здоров'ям, надмірної ваги та депресії.
Дія розгортається у будинку, де живе герой Чарлі. Він уже майже не може ходити через ожиріння і розуміє, що скоро помре. Але Чарлі намагається налагодити стосунки зі своєю дочкою чи хоча б подбати про її майбутнє.
Зворушливість «Кита» в тому, що героя не намагаються показати надто гарною людиною — багато в чому вона сама зіпсувала своє життя. У найнапруженіший момент Чарлі пояснює дружині, навіщо він намагається допомогти дочці. «Я маю знати, що я зробив хоч щось правильне у своєму житті». Непідробні емоції на особі Фрейзера в цей момент здатні довести до сліз.
7. Виконання мрії Мерріка в «Людині-слоні»
Девіда Лінча знають як режисера, який знімав дивні та заплутані фільми. Але після свого дебюту під назвою «Голова-ластик» він поставив картину «Людина-слон». Це історична драма, заснована на житті реальної людини — Джозефа Мерріка, який мав на тілі безліч моторошних наростів. У фільмі героя забирає інтелігентний лікар. Незабаром виявляється, що Меррік — здатна до навчання і дуже добра людина. Однак суспільство ставиться до нього надто жорстоко.
У фіналі Джон показує себе справжнім джентльменом і вирішує виконати останню мрію — лягти спати як звичайна людина. І він, і глядачі знають, що через фізичну потворність герой може спати тільки сидячи. Меррік фактично прирікає себе на смерть. Але йому важливіше відчути себе нормальним.
8. Лоботомія Мак-Мерфі в «Пролітаючи над гніздом зозулі»
Екранізуючи однойменну книгу Кена Кізі, режисер Мілош Форман залишив спільний сюжет, але змінив багато деталей. Як і в оригіналі, дія розгортається в психіатричній лікарні, куди відправляють злочинця Рендла Патріка Мак Мерфі. Але якщо в книзі його боротьба із суворою медсестрою була планомірнішою, в екранізації хуліган так і залишається неконтрольованим.
Проте, трагічний фінал збігається. Мак-Мерфі відправляють на лоботомію – у результаті непосида перетворюється на овоч. Після цього пацієнт на прізвисько Вождь із жалю душить друга подушкою. Кінцівка картини навіть похмуріша, ніж у книзі. Вождь тікає з лікарні, а решта залишаються там.
9. Вчинок Девіда у фіналі «Мли»
Ще один фільм, який режисер Френк Дарабонт зняв за романом Стівена Кінга. І знову із розривним фіналом, який відрізняється від книги.
Місто огортає туман, в якому ховаються страшні істоти. Герої довгий час ховаються у магазині, але потім змушені вибратися у пошуках порятунку. Четвірка персонажів на чолі з художником Девідом їде машиною доти, доки не закінчується бензин.
Надії більше немає, і головний герой вирішує зі жалості вбити своїх супутників, позбавивши їх майбутніх мук. Серед інших йому доводиться застрелити сина. Девід намагається накласти на себе руки, але в нього не залишається патронів. Здавалося б, ця сцена не може бути ще більш травмою — і ось на дорозі з'являються військові, які могли врятувати їх усіх.
10. Зникнення Вілсона в «Ізгої»
Серед безлічі ролей Тома Хенкса, що запам'ятовуються, стоїть особняком образ працівника доставки Чака, який опинився на безлюдному острові. Цей фільм можна вважати бенефісом актора: більшу частину часу він один у кадрі. Причому у процесі зйомок Хенкс худнув і не голився, щоб реалістично показати зміни у персонажі.
У картині безліч зворушливих моментів, і деякі глядачі вважають, що найемоційніше виглядає зустріч Чака з коханою, яка за час його відсутності вже встигла вийти заміж і стати матір'ю. Але якщо говорити про нескінченний смуток, то ніщо не може зрівнятися зі втратою Вілсона — єдиного друга героя. Це просто волейбольний м'яч, але Чак так прив'язався до нього, що готовий кинутися в море заради порятунку товариша. На жаль, Вілсон залишається у воді.
Які сумні сцени пригадали вам? Діліться у коментарях.
