Однією з важливих складових ефективності армій у битвах та війнах – це бойовий дух солдатів. А в умовах конфлікту планетарного масштабу, яким була Друга світова, це питання стояло особливо гостро. І часом для підтримки бойового духу доводиться йти на досить креативні кроки, як це, наприклад, зробили в США. Адже американським солдатам піднімали настрій за допомогою… морозива, а щоб його завжди вистачало, будували цілі плавучі холодильники з цими ласощами.
Дивовижна історія, яка показує, наскільки в армії США люблять морозиво.
Військові завжди намагалися знайти чим підняти собі настрій під час служби, але спочатку вони частенько зверталися до алкоголю, щоб розвіяти сум і нудьгу. Ще з позаминулого століття моряки, у тому числі в США, любили «розслабитися» за допомогою міцних напоїв. Само собою, за таких вступних про бездоганну дисципліну не могло йтися, тому ще 1914 року американським військовим відомством було заборонено вживання спиртних напоїв на борту суден ВМФ США.
У минулому моряки після тяжкого дня служби любили розслаблятись спиртним.
Втім, щоб моряки не зовсім уже занепали духом, їм почали шукати альтернативу – чим можна пригощати солдатів, але при цьому не порушувати дисципліни. Найкращим вибором виявилося морозиво, яке любило більшість людей, і це рішення виявилося дуже вдалим. Дійшло до того, що до вступу Америки до Другої світової війни її війська створили свого роду культ морозива на службі: воно виступало в ролі своєрідного антистресу і нагадувало про будинок, допомагаючи солдатам зберігати бойовий дух.
Морозиво стало не просто улюбленими ласощами моряків, а перетворилося на справжній культ.
Цікавий факт: особливо цікаво з морозивом потоваришували американські льотчики-винищувачі. Адже вони не просто їли морозиво – вони навчилися робити його буквально під час своїх вильотів. Працювала геніальна схема виробництва десерту в такий спосіб: на борт бомбардувальників льотчики забирали ємності, наповнені молоком, котрий іноді какао, та був просто виконували бойовий політ. Фішка в тому, що машина сильно вібрує в повітрі, а літають на висоті, де досить низька температура – два ці фактори з молока і какао просто в літаку створювали шоколадне морозиво.
Льотчик Дж. Кліфтон їсть морозиво.
Але в роки Другої світової війни любов до морозива як до продукту, що піднімає бойовий дух солдатів, через його нестачу в морі, часом почала доходити до абсурду. Показовою в цьому відношенні була історія екіпажу авіаносця Lexington, який був уражений і пішов на дно 1942 року. Виявилося, що моряки кинулися евакуюватися далеко не одразу: деякі з солдатів кинулися до холодильних камер гібельного авіаносця, щоб взяти з собою морозива, і тільки після цього вони залишали борт.
З авіаносця Lexington, що тоне, моряки евакуювалися, попередньо набивши кишені і шапки морозивом.
Так командування дійшло висновку, що морозиво може бути надто сильним мотиватором для солдатів, але потрібні ресурси для безперебійного забезпечення ним службовців на флоті, щоб тим не довелося знову ризикувати життям, аби набрати пару брикетів ласощів. Вирішення питання знайшли оригінальне: 1943 року на флоті розпорядилися створити плавучі холодильники, де можна було б одночасно виготовляти та зберігати морозиво. Так з'явився проект BRL (англ. Barge, Refrigerated, Large), який не пошкодували одного мільйона доларів.
Стаття про проект створення плавучих фабрик з виробництва морозива.
Задля справедливості, варто уточнити, що сама концепція плавучих холодильників для перевезення продовольства була не новою. Такі вже існували в армії США, але не спеціалізувалися на виробництві конкретного продукту, а возили все, чим харчуються моряки, від м'яса та молока до овочів та яєць. Тепер же такі судна оснащували обладнанням для виробництва морозива, яке готували його у вражаючих масштабах: за інформацією редакції novate.ru, за годину морозили не менше 10 галонів продукту (близько 40 літрів), а за одну зміну робили приблизно 5 тонн десерту.
Один із плавучих холодильників, що постачали американським морякам улюблений десерт.
Самі плавучі фабрики для морозива також цікаві. По-перше, з будували із залізобетону, що є справжньою рідкістю, хоча саме в роки Другої світової війни цей матеріал найактивніше намагалися пристосувати до створення суден. А по-друге, судна були фактично несамохідними баржами, які тягли на буксирах, доставляючи продовольство та морозиво прямо до кораблів, що воювали на Тихоокеанському театрі військових дій.
Після такого частування бойовий дух американських солдатів залишався на високому рівні.
Очевидно, креативність концепту не підвела і навіть перевершила очікування, тому що він не просто підняв бойовий дух американських солдатів, а й пристойно деморалізував ворога. Важко навіть уявити, як почувалися японські бійці, які на останньому етапі війни через дефіцит ресурсів були змушені економити на всьому, а американці просто на їхніх очах отримують їжу та солодощі на величезних баржах. Щоправда, коли війна закінчилася, в плавучих холодильниках потреби вже не було, бо налагодили доставку з берега, але свій цікавий слід в історії Другої світової війни вони залишили.
Хочеш дізнатися більше про унікальні судна з бетону? Тоді читай: Навіщо будували кораблі з бетону і чому вони не тонули
