Радянський відпочинок дуже відрізнявся від сучасного. Любили люди тоді відпочивати душею та тілом незалежно від рівня комфорту. Серед сучасної молоді навряд чи хтось наважиться на таку подорож. То як же відпочивали радянські люди? Що вони знаходили в цих походах? Чому туристичний маршрут номер 30 був таким популярним? І чи зараз є схожі похідні тури? Про все це ми поговоримо у нашій сьогоднішній статті.
1. Відомий тридцятий маршрут
Цей похідний маршрут любили за можливість бюджетно дістатися моря.
Якщо говорити про найпопулярніший напрямок серед похідних маршрутів, то на думку відразу спадає маршрут номер 30. Саме він поєднував у собі і гори, і море і цим незмінно приваблював безліч туристів. Здебільшого люди бачили лише слово море, а решта їх мало хвилювало. Путівки на цей маршрут можна було отримати від роботи, при цьому необхідно було сплатити лише десять відсотків вартості. А також їх видавали від профспілок та купували самостійно за повну ціну. А ціна була не найменшою. Приблизно сімдесят карбованців. А це половина середньої заробітної плати за місяць. Щоправда, і наповнення путівки було дуже цікавим.
Насамперед варто зазначити, що сам похідний тур був розрахований на три тижні. Починався тур Кавказом. Туди зазвичай добиралися потягом плацкартою. На самій базі було до вісімдесяти чоловік одночасно. Саме тут туристи проходили необхідний інструктаж, а також акліматизацію та медичні перевірки. І лише на шостий день група туристів готова була вирушити у справжню подорож.
2. Нелегкий шлях тридцятого маршруту
Саме 30 маршрут був найпопулярнішим.
Туристи автобусом переїжджали до селища Гузерпіль. Там вони проводили ще кілька днів, звикали до місцевого клімату та грали у спортивні ігри. Після чого на них чекала піша дорога до притулку Вірменський, де вже не було комфортних умов для проживання. Туристи ночували в наметах і повною мірою відчували всю красу похідних турів. Далі на них чекала подорож до притулку Фішт.
Далі туристи знову вирушали в дорогу. Цього разу їм потрібно було дійти до притулку Бабук Аул. Саме тут, після проходу через річку на них чекали фермерські будиночки з нормальними ліжками. Однак довго затримуватись не виходило. Туристи прямували далі до притулку Солох Аул. Саме він ставав кінцевою точкою маршруту. Тут туристів забирали автобуси та везли їх до Дагомису. Саме там на них чекав тиждень відпочинку на морі, заради якого багато хто й погоджувався на таку пригоду.
3. Кого брали в інструктори
Студенти з радістю йшли до інструкторів.
Здавалося б, на такому серйозному туристичному маршруті мають працювати професійні інструктори. Але насправді все було зовсім так. Спочатку варто відзначити, що тридцятий маршрут насправді вважався легким. І при цьому досить дешевою. Мало хто з професійних інструкторів готовий був курирувати групу за такі малі гроші.
Було удачею, якщо хоч один із інструкторів був справжнім професіоналом із багаторічним досвідом. Найчастіше йому на допомогу набирали студентів, які готові були вирушити в подорож і при цьому трохи підзаробити.
4. Дуже важке спорядження
Найскладніше було тягти ці важкі рюкзаки.
Напевно, найскладніше у таких похідних турах – це спорядження. Ці великі рюкзаки з усім необхідним доводилося нести на власній спині. “Колобок” та “Єрмак” були найпопулярнішими на той час.
“Колобок” був особливо незручний через нерівномірний розподіл ваги. Таким чином, весь тягар йшов саме на плечі, що ускладнювало пересування. “Єрмак” зустрічався набагато рідше, але був набагато зручнішим. Завдяки його конструкції вага розподілялася рівномірно, це робило похід трохи комфортнішим.
5. Сучасні туристи
Сучасний аналог знаменитого тридцятого маршруту надто простий.
А що сьогодні? Важко уявити молодь, яка три тижні живе у наметах. Насправді похідні тури й досі існують. І навіть є аналог знаменитої тридцятки. Ось тільки триває він лише сім днів, але за цей час туристам обіцяють безліч пригод.
Сучасні люди можуть вирушити у похід від турбази Хаджох. Далі на них чекає подорож у ущелини Мешоко та Руфабго. Далі автобуси везуть туристів до Ярової галявини, а вже звідти на них чекає піша прогулянка до Фішта. Далі їм необхідно дістатися Самшитового гаю, де їх забирають автобуси до Дагомису. Як бачите, це мало схоже на те, як відпочивали радянські люди. Зате дає можливість поринути у похідну романтику і доторкнутися до історії.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Що означає колір лимонки: чим чорна граната відрізняється від зеленої.
А в продовженні теми ми пропонуємо дізнатися , навіщо в СРСР кожна господиня варила одяг.
