2004 року у ЗМІ з'явилася новина про початок видобутку вугілля на шахті «Кораблик». Тоді писали, що геологам вдалося знайти велике родовище, запасів якого вистачило б як мінімум на 500 років. Проте йшли роки, і невдовзі всяке виробництво тут зупинилося. Сьогодні в «Корабліку» гуляє лише вітер, і туристи, що зрідка забредають. Чому ж не змогла «злетіти» ця сибірська скарбниця?
У Росії є кілька великих басейнів. /Фото: edumine.com.
На сьогоднішній день близько 70% світових запасів вугілля належить лише чотирма країнами. Абсолютним лідером щодо цього залишаються США. На їхній території сконцентровано близько 28% розвіданих родовищ. Далі як мінімум із 18% йде Росії. Третє місце з 13% посідає Китай. Ще одним великим гравцем вугільного ринку залишається Австралія з майже 10% розвіданих родовищ. Серед інших країн із великими запасами кам'яного вугілля можна виділити Індію та Німеччину – близько 7 та 5% відповідно. При цьому рейтинг країн за рівнем видобутку вугілля виглядає інакше. На першому місці стоїть Китай, далі йдуть Індонезія та Індія. І лише потім на оренду виходять Австралія, США та Росія. Водночас Росія та США ділять 3-4 місце щодо експорту цього важливого ресурсу.
Цінний ресурс видобувають у Тунгбасі. /Фото: pwc.in.
Враховуючи все сказане вище, неважко здогадатися, що на багатьох відомих родовищах вироблення в наші дні не ведеться взагалі. Походить це з різних міркувань, але практично завжди в кінцевому рахунку відмова від видобутку зав'язана на економічну рентабельність. Деякі запаси просто не вигідно розробляти через складність, дорожнечу або недостатню якість продукту. Приблизно так справи з деякими покладами кам'яного вугілля в Тунгбасі – одному з найбільших вугільних басейнів Росії. Родовища важливого енергоносія на 90% залягають біля Красноярського краю. Решта 10% ділять між собою Іркутська область та Якутія. Хрестоматійним прикладом кинутої через економічну нерентабельність шахти є «Кораблик».
Промисловості потрібне коксуюче вугілля. /Фото: itek.ru.
Відкрилося родовище у 2004 році. За попередніми оцінками геологів, вугілля в «Корабліку» мало вистачити мінімум на 500 років видобутку. Однак, на сьогоднішній день це селище завмерло в часі: виробництва тут немає. Серед головних причин – складності видобутку та низька якість продукту. Знайдене вугілля виявилося малоефективним, з великим вмістом усіляких домішок та води. Горить таке погано, енергії дає мало, для промислового використання майже не годиться. У результаті, вже через недовго видобуток у Кораблику було вирішено заморозити. З того часу й досі шахта залишається законсервованою. Втім, колись промисловість дотягнеться і до цього палива, а поки всім потрібне переважно високоякісне коксуюче вугілля, якого в Кораблику практично немає.
Росія залишається одним із найбільших експортерів. /Фото: brookings.edu.
При цьому було б помилкою вважати, що аналогічно справи на всіх шахтах Тунгбасу. Насправді Тунгуський вугільний басейн активно розробляється ще з часів радянської влади. Перші великі шахти з'явилися тут 1935 року. При цьому, незважаючи на колосальні зусилля царських, радянських і російських геологів, басейн все ще залишається маловивченим. Головна причина тому – важкодоступність місцевих місць. І це при тому, що відкрите Тунгуське вугілля було ще 1860 року. У 1873 році тутешні місця відвідала перша велика експедиція. З 1917 по 1924 р. тут працювали вже радянські геологи. Згодом чи не єдині великі дослідження проводилися лише в безпосередній близькості до Норильського гірничо-металургійного комбінату, де було знайдено відразу кілька великих виходів найціннішого енергоносія.
Не всі шахти спіткала доля Кораблика. /Фото: etftrends.com.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Продовжуючи промислову тему, читайте про те, як у Росії з'явилася рекордна 9-метрова залізнична колія , і як вона допомагає вітчизняному судноплавству.
