У роки війни будь-який транспортний потік був дуже важливою частиною постачання як армій, так і цивільного населення всім необхідним. Особливо коли йдеться про постачання військової техніки, яка допомагала боротися з ворогом. Відомо, що Радянському Союзу від США було передано безліч тих самих літаків, але як саме це відбувалося, – окрема історія. Йдеться про унікальний транспортний сайт, відомий як траса АлСіб, який незважаючи на свою важливість в історії ленд-лізу, довгий час був незаслужено забутий.
Унікальна сторінка ленд-лізу, яка довгий час була прихована. /Фото: new.nlrs.ru
Масштаби переданих літальних апаратів з Америки до СРСР справді вражають – за інформацією редакції novate.ru, всього перевезли близько 15 тисяч літаків. Однак, щоб реалізувати цю частину ленд-лізу, причому в умовах Великої Вітчизняної війни, потрібно було провести масштабну роботу зі створення секретних маршрутів. Причому спочатку їх розробили одразу три.
Північний морський шлях – перший маршрут для доставки літаків із США до СРСР за планом ленд-лізу. /Фото: rgo.ru
Першим варіантом був морський, через Атлантику, з кінцевою точкою у Мурманську. Однак цей маршрут був найнебезпечнішим, його постійно обстрілювали німецькі кораблі та субмарини. Другий варіант передбачав перетин Тихого океану та пустелі Сахара для доставки ресурсів у Самарканд. Ось тільки й там була проблема: африканські піски швидко непридатні літаки, що використовуються для перегонки.
Піски Сахари на другому шляху становили небезпеку для літаків. /Фото: techinsider.ru
І хоча на два ці маршрути довелося близько половини всього доставленого вантажу, решта була доставлена третім шляхом – перетинаючи Аляску і Чукотку Тихим океаном до Красноярська, оскільки саме його найлегше було використовувати після першого року війни. Причому маршрут, відомий нині як Аляска-Сибір чи Алсиб, був дуже суворим з погляду клімату, але це рятувало його від мінусів інших шляхів.
Цікавий факт: маршрут АлСиб у роки війни мав ще одну назву – «Сталінська траса».
Маршрут з Аляски до Сибіру швидко став найперспективнішим. /Фото: 100yakutia.ru
Для створення цього маршруту було проведено колосальну за масштабами підготовку, ще й за умов планетарного військового конфлікту. Адже раніше ця ділянка не мала авіасполучення, і всю інфраструктуру зводили з нуля. Так, крім крайніх точок було побудовано ще 15 додаткових аеродромів, які виконували роль перевалочних пунктів. На деяких із них американські льотчики передавали естафету радянським і вже ті продовжували перегонку.
Повна мапа аеродромів маршруту АлСіб. /Фото: siberiantimes.com
Окремо варто згадати, в наскільки важких умовах ці проміжні аеродроми будувалися: суворий клімат Сибіру, Чукотки та Якутії зовсім не сприяли комфортним роботам. Щоб привезти необхідні ресурси для об'єктів у розпал морських битв 1942, доводилося використовувати Північний шлях. Розвантаження обладнання займало щонайменше 16 годин на день – весь час, що було ясно в умовах Крайньої Півночі. Причому деякі аеродроми зводили просто на крижаній кірці змерзлих водойм.
Льотчики з Америки та Радянського Союзу, які брали участь у перегонці літаків з Аляски до Сибіру. /Фото: siberiantimes.com
У результаті з'явилася масштабна мережа транспортних маршрутів між крайніми точками якого Фербенкс і Красноярськ пролягали аж 6,5 тисячі кілометрів. Крім того, пілотам та наземним службам доводилося стикатися не лише з постійним холодом, а й з віддаленістю від цивілізації. Втім, був і ключовий плюс маршруту АлСіб: його безперервно не діставала техніка Третього рейху та його союзників, як це було з тим самим Північним морським шляхом.
Якутський аеродром «Томтор» – один із пунктів АлСіба, побудований у найсуворіших кліматичних умовах. /Фото: ru.rbth.com
Для забезпечення максимально можливої безпеки цього маршруту ленд-лізу на ньому лежав надсекретний статус. Цікаво, що після закінчення Великої Вітчизняної війни, аеродроми Алсиба використовувалися, але вже з метою допомоги освоєння Радянським Союзом Крайньої Півночі. Однак інформацію про роль траси в ленд-лізі тривалий час замовчували. І лише останні кілька десятиліть історики та ентузіасти прагнуть не тільки зберегти, а й зробити доступною усьому світові його історію та пам'ять про нього.
На додаток до теми: У чому полягав секрет смаку чудової американської тушонки, що йшла ленд-лізом.
