Громадянський шлюб… Одні вважають його абсолютно несерйозним, інші стверджують: було б кохання – решта не має значення. Чи офіційне оформлення відносин є доказом серйозності намірів? Чи важливий штамп у паспорті для шлюбу?
Більшість людей у нас у цьому питанні таки дотримуються традицій. Тому вважають, що шлюб – це законна річ. А коли ми живемо в суспільстві – закони треба дотримуватися! Але дехто вважає це зовсім не обов'язковим для створення сім'ї ритуалом, вважаючи, що штамп у паспорті вже давно перестав бути гарантією надійності та серйозності намірів. У чому причина такого явища? Чому деякі люди не бажають узаконити свої стосунки?
Створюючи сім'ю, люди сподіваються на щастя, довге спільне життя. Але якщо все ж таки не вийде, то можна спробувати й інший варіант – міркують прихильники неофіційного шлюбу. Найпоширенішою причиною є небажання «пов'язувати» себе. Адже так лишається шлях для відступу. Якщо стосунки не складуться, можна просто зібрати речі і піти. Але такі люди і з офіційним штампом розправляються без проблем. Адже річ не в документах, а в невмінні зберігати стосунки.
Сенс шлюбу – знаходити взаєморозуміння, залишатися разом, попри все. Як то кажуть, у горі та в радості. Раніше просто не було можливості повторного шлюбу, якщо не вдова (вдівець). Тобто. просто людям на думку це не спадало, що можна чоловіка/дружину поміняти, якщо не подобається. Ну, не могло прийти. А дозвіл розлучитись – це і є легальний дозвіл на заміну партнера. Тобто. зміна світогляду щодо шлюбу взагалі!
А далі по наростаючій. Дозвіл на розлучення та повторні шлюби розсунув межі можливостей. Спочатку розлучення не були такими поширеними і не надто афішувалися. Розірвання шлюбу засуджувалося спочатку з релігійних, потім з ідеологічних міркувань. Нині це стало нормою життя і ніхто не звертає на це явище жодної уваги.
Статистика розлучень Росією невтішна. За даними Держкомстату у 2008 році на 100 укладених шлюбів у Росії припадає 59 розлучень. І за попередні роки статистика просто вражає:
1995 – 61,9%
1998 – 59,1%
2000 – 70%
2001 – 76,2%
2002 – 83,7 %
2003 – 73,1%
2005 – 56,7%
Для порівняння можна навести приблизні дані щодо розлучень в інших країнах. Відсоток розлучень щодо зареєстрованих шлюбів становить:
– в Україні 55%;
– у Білорусі 62%;
– В Англії 42,6%;
– у Франції 38,3%;
– у США 45,8%;
– у Канаді 48%;
– У Японії 27%.
Кількість та тривалість цивільних шлюбів взагалі ніхто не враховував. Тож законність у шлюбі зараз зовсім не гарантує його тривалості, кохання на все життя та сімейного щастя, а найчастіше й просто взаємної поваги. Якщо у людей є бажання бути разом – вони будуть, незважаючи на жодні сімейні чвари та чужі забобони. А якщо ні, то жодного штампу в паспорті не втримає.
Хтось може заперечити, сказавши, що все залежить від настрою конкретної людини, від її намірів. У минулому люди прагнули прожити з одним партнером, а зараз – ні. Хоче людина прожити з обранцем все життя – шлюб буде офіційним. Не хоче – не реєструватиме відносини, щоб не обмежувати свою свободу і не брати жодних зобов'язань.
Однак у минулому люди, можливо, і були налаштовані жити з одним партнером, тільки це не від великої свідомості та відповідальності, а від відсутності вибору. Шлюб був один . І крапка. Раз узяв дружину – і все, налаштовуйся, не налаштовуйся, а жити доведеться. У жінок вибору взагалі не було. І люди вчилися приймати один одного, уживатись разом і будувати своє щастя. Комусь це вдавалося, комусь ні. Люди вчилися любити одне одного, незважаючи ні на що.
А ось із дозволом розлучень у людей з'явився вибір – вчитися любити свого партнера або знайти іншого з новою надією на щастя. Така свобода лише ускладнила «правила гри». Людям вже важче втриматись поруч із партнером, якщо відносини розвалюються.
Цивільний шлюб взагалі все полегшує до мінімуму. Навіщо намагатися зберегти любов і мир у сім'ї, підлаштовуватися під іншого, прагнути єднання з партнером, якщо можна знайти іншого і жити щасливо і без особливих турбот?
Якщо в перший шлюб не поспішають вступати чоловіки, воліючи почекати, то після розлучення вже жінки не бажають пов'язувати себе повторними «вузами Гіменея».
З астрологічної точки зору такі трансформації у сфері шлюбу та стосунків між чоловіком та жінкою обумовлені проходженням Прозерпіни за знаком Терези з 1917 по 1983 рік. Причому що цікаво, Прозерпіна залишила знак Терезів наприкінці 1982 р. і перейшла до Скорпіона, але продовжувала ходити туди-назад ще до жовтня 1984-го. І останні півроку їй супроводжував відкритий незадовго до цього Хірон, господар Терезів, який входив до Близнюків, недружній для нього знак. Завдяки цьому багаторічна трансформація шлюбних відносин закінчилася проблемою вибору, мінливим, легким ставленням до шлюбу, мінливістю по відношенню до партнера. Що в результаті і дало величезну кількість розлучень із повторними шлюбами або «легкий» варіант – громадянський шлюб.
Ця глибока трансформація у відносинах статей збільшила нам можливості вибору, але в нас від радості «очі розбіглися». Вітер свободи сп'янює. Адже набагато важче виростити любов до однієї людини, маючи таку свободу вибору.
У роки почалася друга хвиля фемінізму. Перша була під час проходження Прозерпіни Раком – трансформація традицій, ставлення до сім'ї, роду.
Якщо подивитися на це з погляду міфології, виходить цікава річ. Першою феміністкою була Ліліт – перша дружина Адама. Бог створив людей рівними. Тобто. спочатку суть шлюбу – досягнення гармонії Інь-Ян, злиття з партнером. Принцип рівноправності: що даєш, те й одержуєш. Рівно створені люди не змогли це втримати: почалася війна за владу – хто головніший, хто домінуватиме. Жоден не побажав поступитися і підлаштуватися під іншого, тобто. знайти загальну точку, компроміс. За це у нас якраз і відповідає Хірон. Принцип шлюбу першими людьми не зрозуміли.
Ліліт не побажала терпіти владу чоловіка і відлетіла, тобто. просто побажала залишитися вільною та незалежною, незалежною від чоловіка. І стала першою феміністкою. Вона порушила цілісність спілки. Половина забажала сама стати цілою величиною.
Далі виступає на сцену Єва, створена не з глини, та якщо з ребра Адама. Виходить, що перший чоловік мав дві дружини. Одна втекла, але не факт, що Адам про неї забув. Якщо продовжувати логічно, Адам міг ще довго метатися між жінками, вирішуючи, яка з них йому миліша. Адже біле та чорне – це проблема вибору.
Що таке «плід пізнання добра і зла»? У нашому гороскопі це і є Ліліт та Селена. Ось ми все життя і вибираємо між добром та злом. Єва з'їла це яблуко – вона зреклася чистоти і захотіла дізнатися, що є добро і зло, захотіла самостійний вибір. Ось ми тепер і дотримуємося цієї схеми. Тепер у жінки вічний вибір: уникнути чоловіка і бути незалежною або залишитися і терпіти. А у чоловіка вибір між жінками: та чи ця його половина, кого він любить.
Чоловік – Сонце, Ян, активний початок. Це творіння, кохання, вогонь. Але йому треба комусь це віддавати, когось любити. Жінка – Місяць, Інь, пасивний початок, що приймає бік. Вона має приймати, зберігати та повертати вогонь. Так само, як Сонце не може без Місяця, так і Місяць без Сонця: або не буде кому віддавати, або не буде кому зберігати і повертати. Тому сперечатися, хто важливіший у стосунках – Чоловік чи Жінка – безглуздо.
Може, тепер люди, знаходячи рівні можливості у виборі партнера, зрозуміють, що і жінці не слід наслідувати Ліліт і занадто прагнути незалежності, і чоловікові не треба сумніватися в тому, чи ця його жінка.