У сучасному світі поняття «треба» та «не можна» часто асоціюються з насильством над собою, а насильство над собою, у свою чергу, асоціюється з чимось поганим. Відповідно, з'явилася ідея, що «треба» та «не можна» – це погані поняття та їх треба уникати. Проте вся проблема полягає в тому, що поведінка людини, яка заперечує «треба» та «не можна», просто не працює.
Неприязнь до понять “треба” і “не можна” зазвичай виникає в дитинстві. Коли батьки навчають нас, що треба і що не можна робити в житті – це, певна річ, є певним управлінням над нами. Не кожному подобається, що ним керують, навіть якщо це йде йому на користь. Тому коли ми виходимо з дитинства, виникає велика спокуса взагалі відмовитися від понять, пов'язаних з управлінням.
Але такий підхід є хибним. Справа в тому, що поняття «треба» та «не можна» були придумані не просто так – вони були винайдені для того, щоб наші вищі потреби перемагали нижчі. Щоб потреба плідно працювати та заробляти гроші подолала потребу читати книжку чи грати в іграшку. Щоб потреба стати сильними та здоровими подолала потребу розслаблено сидіти чи лежати. Щоб потреба спілкуватися з людьми і заводити стосунки з протилежною статтю подолала потреба не звертати уваги на зовнішній вигляд і поводитися абияк.
І щоб відрізнити перші, примітивні, бажання від других, вищих потреб – було запроваджено поняття «треба» та «не можна». Ці поняття відрізняються, наприклад, від «хочу» чи «боюся» тим, що вони говорять не про миттєві бажання і страхи, а про далекі цілі та корисні обмеження.
Причому найцікавіше життя влаштоване так, що без «треба» і «не можна» неможливо задовольнити свої «хочу» і «не хочу». Адже, щоб досягти бажаного, треба спочатку зробити небажане, але необхідне. А щоб уникнути небажаного, треба відмовлятися від бажаного, але шкідливого. Шлях до будь-якої бажаної мети практично ніколи не йде лише через приємні зусилля – але навіть неприємні зусилля робити все одно потрібно. Тому що інакше бажаного ми не досягнемо взагалі ніколи.
Відмова від понять «треба» та «не можна» – це насправді звичайний інфантилізм. Це відмова прийняти реальність такою, якою вона є. Це відмова визнати, що життя не може складатися лише з примітивних насолод. Це шлях у стан безпорадної дитини.
І навпаки, вміння користуватися поняттями «треба» та «не можна» – це шлях у доросле життя. І більше того, зважаючи на все, це єдиний шлях у доросле життя. Іншого просто нема. Саме цим дорослі та відрізняються від дітей. Саме тому дорослі ці поняття люблять, а діти ненавидять і не розуміють.
Тому, якщо ви хочете стати дорослою, повноцінною людиною, якщо ви хочете досягати складних цілей, якщо ви не хочете назавжди застрягти в дитинстві – почніть використовувати поняття «треба» та «не можна». Почніть робити те, що треба. Почніть не робити те, що не можна. І ви побачите: ваше життя стане складнішим, важчим, але при цьому набагато кращим.