Чия самохідка все-таки краща? /Фото: en.wikipedia.org.
Якщо раніше широкі народні маси знали лише про найбільш розпіарені зразки американської військової техніки, то останніми роками громадяни вивчили назву навіть таких «робітників коней» сухопутних сил, як самохідна гаубиця M109. Остання розпочала свою історію у 1960-і роки, тоді ж, коли і радянська 2С1. У зв'язку з цим виникає закономірне питання: чия ж все-таки краща?
1. Що являє собою американська M109?
Грізна зброя. /Фото: aif.ru.
У 1951 році в США було створено нову самохідну артилерійську установку – 155-мм M44. Однак, вік новинки виявився недовгим, а тираж невеликий. Через що через 2 роки фахівці General Motors отримали замовлення на розробку нової САУ. Нарешті, 1960 року світ побачила перша M109 – нова самохідна гаубиця. Система виявилася настільки вдалою, що протрималася у серійному виробництві аж до 2003 року. Щоправда, останні 10 років випускалися M109 не в США, а в Південній Кореї за ліцензією. Як би там не було, машина пережила кілька великих модернізацій, завдяки чому досі залишається на озброєнні як самих США, так і низки країн-статолітів від Республіки Корея до Ізраїлю. Дебют М109 відбувся в роки війни у В'єтнамі, після чого нова гаубиця швидко витіснила з озброєння США всі застарілі самохідні артилерійські системи.
Перевірено роками. /Фото: commons.wikimedia.org.
Початковий варіант M109 – це 23.8-тонна самохідка з екіпажем у 6 осіб, оснащена 155-мм гаубицею M126 з довжиною ствола 23.4 калібру. Машина має габарити 6.1х3.15х3.2 метрів (без урахування довжини зброї) при кліренсі в 450 мм. Як захисний засіб М109 використовує катанне алюмінієве бронювання завтовшки 32 мм. Як додаткове озброєння застосовується кулемет M2HB калібру 12.7 мм. У рух установка наводиться дизельним двигуном Detroit Diesel 8V71T з віддачею 405 к.с. У наступні роки в ході модернізації основні зміни M109 стосувалися зброї, прицільних систем та двигуна. Альтернативні варіанти знарядь мають той самий калібр, проте відрізняються від оригінальної M126 помітно більшою довжиною ствола. У ході модернізації маса установки неминуче злетіла до 36 тонн. З цієї причини сучасні варіанти САУ використовують потужніший Cummins V903 з віддачею 675 к.с.
2. Що являє собою радянська 2С1?
Створювалася в авральному режимі. /Фото: rg.ru.
З початком хрущовської доби у СРСР спалахнув період «ракетного оптимізму». Багато розробок «традиційних» озброєнь опинилися за бортом інтересів вітчизняного ОПК. Винятком не стала і розробка самохідних артилерійських систем, до створення яких у повному обсязі повернулися лише після відставки Микити Сергійовича. Підспудно стало остаточно очевидно, що тотальна ядерна війна вкрай малоймовірна, а от локальних конфліктів, швидше за все, нікуди піти вже не вдасться. Поворотним моментом стали вчення 1965 року, коли стало очевидним відставання радянської самохідної артилерії від такої в США. 1967 року почалася розробка нової артилерійської системи калібру 122-мм. Як прототип для нової зброї було обрано гаубиця Д-30, а як шасі після довгих премій між конструкторами перевагу віддали сильно модифікованому тягачу МТ-ЛБ.
Є свої переваги. /Фото: vpk.name.
Новій самохідній гаубиці було присвоєно індекс 2С1, хоча в широких народних масах ця установка значно відоміша під своєю квітковою назвою – «Гвоздика». За своєю суттю це 15.7-тонна машина оснащена 122-мм гарматою 2А31 (Д-32). Габарити машини становлять 7.2х2.8х2.7 метра. При цьому гармата 2С1 у передньому положенні коротша за корпус САУ. Установка прикрита 15-мм сталевою катаною бронею. Має кліренс 400 мм і наводиться в рух 299-сильним дизельним ЯМЗ-238Н. Відмінною рисою 2С1, як і багато іншої радянської техніки, залишається можливість форсування водних перешкод вплавь. У серійне виробництво машина пішла 1971 року, де протрималася до 1991 року. Використовуються «Гвоздики» головним чином у колишніх радянських республіках досі. Як і американська родичка, радянська самохідка пережила низку модернізацій.
3. Яка з двох установок насправді краща?
Обидві по-своєму добрі. /Фото: krasnodar.ruc.su.
Найчастіше військова техніка предмет занадто складний і багатогранний визначення «переможця». Ключове питання у чому? Американська машина, як неважко помітити, має солідніше озброєння, що неминуче позначається не тільки на вражаючій потужності зброї, але і на дальності стрілянини. Так, дальність стрілянини M109 в залежності від моделі знаходиться в межах 14.6-22 км. при використанні звичайних снарядів і 19.3-30 км. при використанні активно-реактивних боєприпасів. Радянська установка щодо цього помітно скромніша. Дальність вогню Д-32 складає до 15.3 км та до 21.9 км при використанні АРБ.
З іншого боку, менший калібр практично подвоює боєкомплект радянської установки: 40 пострілів прочитай 28 американської САУ. Перевершує радянська самохідка американку і за ходовими якостями: запас ходу 500 км проти 300-350 км, швидкість на шосе 60 км/год проти 56. При цьому, як уже було зазначено раніше, радянська установка ще й плаває. Окремо варто відзначити, що спочатку у радянської установки так само був менший екіпаж. У сухому залишку можна констатувати, що обидві машини по-своєму хороші і неодноразово доводили високу ефективність у численних гарячих точках. Про що опосередковано свідчить і тираж: М109 і 2С1 випущено у кількостях по 10 тисяч одиниць.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Які країни з-поміж великих постачальників можуть добувати «чорне золото» ще 200 років:
Протягом збройової теми читайте про 8 радянських танків , які «запізнилися» на Другу світову.