Ще років 30 тому більшість жителів колишнього Радянського Союзу сприймала кліщів не як реальну небезпеку для життя та здоров'я, а виключно як дрібну неприємність. З того часу багато що змінилося. Рік від року кількість повідомлень про зараження хворобою Лайма або кліщовим енцефалітом внаслідок укусу цими кровопивцями лише зростає. Закономірним чином зростає і кількість звернень громадян до лікарень, поліклінік та лабораторій. Причому важка ситуація з кліщами, що постійно погіршується, спостерігається аж ніяк не тільки в країнах колишнього СРСР, а й у державах Західної Європи. В останні десятиліття енцефалітні кліщі з'явилися навіть там, де їх зроду не було.
Що ж пішло не так? /Фото: tass.ru.
Подумати лише: лише за 2024 рік в одній лише Росії кількість звернень до лікарів через укоси кліщами зросла за різними оцінками на 24-25%. Найгірше, є всі підстави вважати, що у 2025 році кількість звернень збільшиться ще більше. І хоча далеко не кожен кліщ є переносником небезпечних захворювань, з кожним роком ймовірність підчепити що-небудь «неприємне» від членистоногих любителів кривушки тільки росте. Ситуація ускладнюється ще й тим, що «букет» інфекційних хвороб, що переносяться, також збільшується. На сьогоднішній день у колишньому СРСР достовірно підтверджено передачу вже 5 різних захворювань. Уся ця ситуація робить як ніколи актуальними сезонні щеплення від відповідних захворювань. Особливо для тих, хто любить відпочивати на свіжому повітрі, вибиратись у ліс чи на дачу. На жаль, сьогодні кліщі зустрічаються не тільки в дикій природі, але навіть у міських парках та скверах.
За Уралом кліщі були завжди. /Фото: litmarket.ru.
То звідки ж узявся весь цей кошмар на крихітних лапках? Чому в роки СРСР про кліщі хвилюватися не доводилося? Насправді енцефалітні кліщі давно стали проблемою. Перший випадок передачі енцефаліту від цих паразитів до людини було зареєстровано радянськими медиками ще 1937 року Далекому Сході. Подальші дослідження показали, що кліщі-переносники важких інфекційних захворювань жили у лісах за Уралом завжди. Просто до певного часу люди з ними практично не стикалися через слабку заселеність регіону. Втім, менше у Сибіру було не лише людей, а й кліщів. Проте ще за радянської влади у членистоногих побачили серозну загрозу для народного здоров'я. З кліщами стали боротися, насамперед за допомогою «важкої» хімії. Довгий час кліщів труїли розпорошенням з літаків інсектицид ДДТ (дусту). Ідея була не нова: на той момент дуст вже широко використовувався у сільському господарстві та побуті для знищення комах-шкідників. Крім того, великий внесок у боротьбу з кліщами вносили радянські лісництва, працівники яких займалися розчищенням лісу від бурелому та гнилизна.
Страждають усі. /Фото: litmarket.ru.
Проте, у 1980-ті ситуація у війні з кліщами переломилася на користь останніх. З одного боку, в СРСР (як і у всьому світі) відмовилися від використання ДДТ. Сталося це тому, що інсектицид виявився надзвичайно небезпечним не лише для шкідників та паразитів, а й для людини. Існуючі «безпечні» аналоги цієї речовини виявилися або набагато дорожчими, або менш результативними для масового застосування за старою методикою. До того ж, на тлі погіршення ситуації в економіці Радянського Союзу стали страждати і лісництва, які рік у рік працювали все гірше. Чи потрібно говорити, що за таких розкладів енцефалітні кліщі стали почуватися набагато вільніше?
Перших енцефалітних кліщів знайшли ще за СРСР. /Фото: wikipedia.org.
На жаль, нехай це прозвучить цинічно, але було б дуже добре, якби в сьогоднішньому в навалі кліщів можна було звинуватити лише Радянський Союз (або його розпад). На жаль, описані вище суто господарські проблеми хоч і допомогли поширенню членистоногих, є аж ніяк не головною причиною цієї «епідемії». Ключовим винуватцем «вампірського свята життя» стала сама матінка-природа, а точніше черговий цикл зміни клімату. За минуле століття Землі стало помітно тепліше. Це далеко не перша подібна зміна клімату за одну лише людську історію, хоча цього разу ступінь впливу людини на клімат незрівнянно вищий, ніж у попередні епохи. Так чи інакше, м'якіші зими та тепле міжсезоння призвели до вибухоподібного зростання популяції членистоногих. Раніше через холодні зими більшість кліщів гинули від холоду. Сьогодні ситуація перекинулася з ніг на голову – більшість успішно переживає сплячку.
Обробляти звичайно потрібно. / Фото: ya.ru.
Що з усім цим робити сьогодні – зовсім не зрозуміло. Враховуючи справжній корінь проблеми та її масштаб, можна припустити, що навіть Радянський Союз із його розпорошенням «ядреного» ДДТ навряд чи зміг би принципово покращити ситуацію. Що, втім, не скасовує потреби боротися з кліщами на державному рівні. Робити це все-таки потрібно, хоч би для мінімізації потенційної шкоди народному здоров'ю та сільському господарству. Однак поки що всі країни Європи цю війну програють. У кращому разі від кліщів виходить захищати міста та дачні ділянки. У всіх інших випадках, на жаль, громадянам доведеться сподіватися лише на свої сили: робити захисні щеплення і носити правильний одяг.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Протягом теми читайте про те, що з себе являє бразильська видра : чому це витончене звірятко є загрозою для анаконд та алігаторів.
