Весь світ уже давно йде шляхом спрощення, щоб зробити своє життя легшим. І це стосується навіть мови, якою ми спілкуємось, проте не всі потрапили під цей тренд. Наприклад, японці, як і раніше, використовують свою традиційну писемність, яка налічує кілька десятків тисяч ієрогліфів. І всіх їх потрібно завчити і знати їхній зміст – особливо важким це завдання представляється дітям, які вчать цю величезну абетку. Втім, вони мають свої лайфхаки, як полегшити цей процес.
Маленькі японці змушені вивчати тисячі ієрогліфів, але знають, як.
Історія писемності в Японії не зовсім тривіальна – вона досить довго просто не існувала. Справа в тому, що впродовж багатьох століть стародавні японці користувалися лише усною мовою, проте зрештою лист до них таки проникло ззовні. Перші рукописні матеріали в Японії з'явилися завдяки буддійським ченцям і вченим з Китаю – власне, китайські ієрогліфи і були першою писемністю, яку освоїли в Країні Сонця, що сходить.
Китайські тексти стали першим джерелом для писемності японців.
Проте досить швидко японці стали не просто копіювати китайські ієрогліфи, а адаптували їх під власну культуру. Зокрема, це спричинило появу одразу двох абеток, відомих як хіраган і катакан, що дозволяли за допомогою накреслення складів записувати промову. При цьому китайське першоджерело продовжувало існувати, поряд з двома алфавітами, і навіть сьогодні цей дивний синтез діє в країні.
Ієрогліфи в Японії – результат синтезу кількох абеток.
Саме через таке об'єднання кількох писемностей японська система ієрогліфів зросла до немислимих обсягів — за інформацією редакції novate.ru, різні джерела дають оцінку в 60 і навіть 80 тисяч символів. Втім, усіма ніхто, звичайно, не користується, адже у звичайному житті застосовується кодифікований дйо кандзі — алфавіт із 2136 ієрогліфів. Вважається, що цього обсягу достатньо, щоб вільно володіти японською мовою.
Вірш японською мовою, зафіксований ієрогліфами вертикальним написанням.
Але навіть така кількість знаків все одно просто величезна, і всі ці дві з лишком тисячі символів повинні вивчати маленькі діти, щоб спокійно почуватися у власній країні. Саме тому японці розробили навчальну програму так, щоб учні могли комфортно опанувати цей масив. Так, потрапивши до школи у шестирічному віці, малюки розучують перші 80 ієрогліфів – не лише значення, а й їхнє накреслення за допомогою спеціальних прописів.
Процес навчання алфавіту інший, ніж у нас, але починається все з тих самих прописів.
Далі кількість символів, що вивчаються, збільшується до пари сотень, а на момент переходу в середню школу учень освоїть вже тисячу. А ось повний набір у 2136 ієрогліфів буде вивчений лише у старшій школі – по суті, японці вчать алфавіт протягом усього періоду здобуття середньої освіти. Але процес можна продовжити й надалі: якщо людина хоче займатися роботою з літературними чи історичними текстами, або стати професором, то вивчає розширену абетку, де вже 6 000 знаків.
Писемність вивчають із ранніх років протягом усієї школи.
Для освоєння цього масиву використовується кілька простих, але дієвих практик. Перша – це багаторазове повторення зображення: сенс той самий, що й у наших прописів, але в набагато більшому обсязі, щоб написання знака стало м'язовою пам'яттю. Іншим відомим методом є складання асоціативних тез чи історій: оскільки один ієрогліф зазвичай означає кілька слів, їх поєднують у спільний текст чи пісеньку, що також сприяє запам'ятовуванню.
На додаток до теми: 4 секрети життя японців, завдяки яким вони живуть довго і щасливо
