Скільки часу існує необхідність фіксувати якусь інформацію, стільки часу люди намагаються вигадати, як деякі дані сховати від більшості. І найкраще з цим справляються шифри та коди, за допомогою яких повідомлення перетворюють набір на перший погляд абсолютно безглуздих символів. І навіть якщо механізми декодування якогось шифру стають відомими, бувають такі, що залишають свій слід і продовжують допомагати у розвитку нових кодів. До вашої уваги шістка найвідоміших способів кодування в історії.
1. Стеганографія
Суть стеганографії у цьому, що шифрується не повідомлення, а саме існування повідомлення. /Фото: itsecforu.ru
Найстарішим із відомих сьогодні способів кодування вважається стеганографія, яка налічує кілька тисяч років: за інформацією редакції novate.ru, ранні згадки про її використання історики виявили в творах Геродота. Її ще називають тайнописом, і на відміну інших способів кодування, текст повідомлення тут не шифрується – приховується саме повідомлення.
Повідомлення на голові посланця – популярний у давнину зразок стеганографії. /Фото: media.kasperskycontenthub.com
Існує безліч прикладів стеганографії, де дані передає людина. Так, гінця могли змусити проковтнути повідомлення, або витатуювати його на поголеній шкірі голови, щоб пізніше його приховали відросле волосся. Тобто робиться все, щоб ніхто не зрозумів, що посланець взагалі несе якусь секретну інформацію. Серед інших, особливо популярних способів стеганографії можна виділити написання тексту невидимим чорнилом.
Тайнопис навіть зламувати не треба: головне – це знати, де шукати. /Фото: vk.com
Західна Європа епохи Середньовіччя та Нового часу, де тайнопис набула особливої популярності, пропонувала вже шифрування повідомлень в інших текстах, і треба було знати, де шукати, щоб дістатися інформації. Наприклад, у Великій Британії любили брати газети чи публіцистику й у абсолютно випадковому тексті під певними літерами проставляли малесенькі крапки – склавши виділені літери, виходив зашифрований текст. Втім, такий спосіб швидко доповнили іншими методами шифрування, тому що якщо повідомлення знайдуть, інформація звідти перестане бути секретом.
2. ROT1
Простий шифр для розваги, тому його дуже люблять малюки. /Фото: linkedin.com
Серед найпопулярніших шифрів в історії є такий, який простий у декодуванні, а тому його застосовують більше як розвагу. Йдеться про ROT1, яким часто користуються діти у своїх іграх. Щоб розгадати ключ, достатньо звернутися до самої назви шифру – термін перекладається як “обертай на 1 букву алфавіту вперед”.
Один із прикладів кодування згідно з шифром ROT1. /Фото: wikihow.com
Ось і виходить, що там, де вказується літера Б, насправді зашифровано букву А, і далі до такого ж дусі. До речі, у ROT є маса варіацій: наприклад, обертати літери можна назад, а не вперед. До речі, іноді у такий же спосіб шифрують і числову інформацію.
3. Перестановка
Перестановочний шифр цікавий безліччю варіантів. /Фото: media.foma.ru
Власне, суть ще одного перестановочного шифру також представлена в самій назві – букви треба буде переставити. Однак варіантів, яким чином це можна зробити, маса. Найочевидніший – це просто записати слова задом наперед. Десь літери переставляють парами, десь використовуються повноцінні анаграми, що лише збільшує кількість можливих комбінацій.
Анаграми як шифри активно використовували під час воєн. /Фото: codeforces.com
В історії збереглося чимало випадків, коли перестановочні шифри застосовували не просто в поодиноких випадках кодування, а на постійній основі. Ще й військовими: так, подібний код був популярним, коли вибухнула Громадянська війна в США, і навіть на фронтах Першої світової. А ось сьогодні він уже не дуже актуальний, тому що можна вдатися до допомоги комп'ютера, який швидко розшифрує навіть найскладнішу перестановку.
4. Абетка Морзе
Важко знайти знаменитий тип приховування інформації. /Фото: seaman-sea.ru, printmania.by
Мабуть, важко знайти більш відомий та практикований спосіб кодування, ніж Азбука Морзе. Сенс цього шифру у тому, що це букви алфавіту і однозначні числа, і навіть деяка пунктуація має власний унікальний аналог як певного поєднання коротких і довгих сигналів. У текстовому варіанті їх позначають точками для коротких та тире для довгих сигналів.
Сьогодні абетка Морзе зовсім не секрет – з її допомогою навіть освідчення в коханні та побажання роблять. /Фото: livemaster.ru
Абетка Морзе в якомусь сенсі не є повноцінним способом кодувати інформацію, тому що за шифром її не приховують, а передають. А почалася його історія з того, як Семюель Морзе винайшов і популяризував свій телеграф, який якраз передає звукові сигнали різної довжини. Спосіб передачі інформації виявився настільки передовим для свого часу, що застосовувати його стали повсюдно, і не для відправлення та отримання засекречених даних, а щоб будь-яка інформація доходила до адресата практично миттєво.
5. Шифр Цезаря
Цей шифр носить ім'я Цезаря не просто так, адже, за даними редакції novate.ru, його активно застосовував знаменитий римський імператор Юлій Цезар. А ось у науці його називають набагато простіше – зсувний шифр. Заради справедливості, під ним мають на увазі зазвичай ціле сімейство типів кодування, і вже згаданий «ROT1» якраз входить до цієї групи.
Репліка шифрувального диска, який використовувався армією Конфедератів у роки громадянської війни США. /Фото: ru.wikipedia.org
Сенс кожного із шифрів Цезаря полягає в тому, що літера А кодується будь-якою іншою з того ж алфавіту, а кількість переходів між ними застосовується до всіх інших. Найчастіше, його називають знову “ROT”, тільки попереду ставиться інше число – воно також показує, скільки літер потрібно відрахувати вперед або назад, щоб зрозуміти, яка буква прихована за іншою.
6. Шифр Віженера
Блез Віженер – автор одного з найскладніших шифрів в історії. /Фото: ru.wikipedia.org
Шифр Віженера певною мірою є сильно еволюціонувавши шифром Цезаря. По-перше, останніх там використовується відразу кілька, а по-друге, для кодування та декодування було розроблено спеціальну таблицю, відому як квадрат Віженера. Суть шифру в тому, що береться якась вихідна інформація і вигадується слово (найчастіше п'ять літер), яке є ключем.
Квадрат Віженера – один з головних елементів шифрування та дешифрування коду. /Фото: ru.wikipedia.org
Це слово по літерах записують рівно до того моменту, поки їхня кількість не буде відповідати обсягу вихідного повідомлення. А далі два тексти звіряються по квадрату Віженера: літера на перетині стовпця, де написана кожна буква вихідної інформації та рядки, де написана відповідна буква з ключового слова, і стає частиною шифрування. Довгий час цей алгоритм вважався практично недоступним для злому саме тому, що там застосовується ключове слово, та його знання декодувати шифр було майже нереально.
На додаток до теми – історія одного з найзнаменитіших шифрів минулого століття: Як у ХХ столітті створювали легендарний апарат для шифрувань «Енігма», і чому її секрети таки вдалося зламати
