Це відкриття може змінити наше розуміння віку та структури Всесвіту.
Астрономи з Університету Портсмута (Великобританія)
теорію, за якою наша галактика і Земля перебувають усередині величезної космічної порожнечі. Це відкриття може пояснити, чому різні методи вимірювання швидкості розширення Всесвіту дають різні результати – феномен, відомий як напруга Хаббла.
Насправді, це припущення далеко не нове. Воно виникло ще в 1990-х роках, коли вчені помітили, що в нашому локальному Всесвіті галактик менше, ніж у навколишньому просторі.
За новими
, ми знаходимося в області довжиною близько двох мільярдів світлових років, де щільність матерії на 20% нижча, ніж у решті космосу. Така неоднорідність може проводити те, як ми сприймаємо космічне розширення.Вчені дійшли такого висновку, вивчаючи баріонні акустичні коливання (БАК) – звукові хвилі, що виникли невдовзі після Великого вибуху. Вони «застигли» і стали своєрідною мірною лінійкою, яка допомагає відстежувати історію розширення Всесвіту. Аналіз показав, що ймовірність того, що ми дійсно знаходимося в пустелі, приблизно в 100 разів вища, ніж ймовірність перебування у більш середній за щільністю області.
Протягом останніх років спостереження телескопів “Хаббл” і “Джеймс Вебб” показують неузгодженість: один метод – вивчення реліктового випромінювання, що залишилося після Великого вибуху, – дає значення постійної Хаббла близько 67 км/с/Мпк, а інший, заснований на спостереженнях близьких зірок (цефеід), – близько 37/кв. Різниця здається невеликою, але вона ставить під сумнів стандартну модель космології.
Автори роботи вважають, що якщо ми справді живемо в порожнечі, то локальне розширення простору всередині неї може йти швидше, ніж у щільніших областях. Це пояснює розбіжності і може суттєво вплинути на розуміння віку та структури Всесвіту. Наступним кроком стане порівняння моделі порожнечі з альтернативними варіантами та перегляд припущень про рівномірний розподіл матерії у Всесвіті.