На території колишнього СРСР можна знайти чимало примітних занедбаних об'єктів. Донедавна таким залишався і загадковий «Алсу-2» на території Кримського півострова, неподалік Балаклави. Радянська влада витратила понад 15 років на будівництво дорогого підземного комплексу, який у результаті виявився нікому не потрібен. То заради чого було витрачено мільйони радянських рублів?
Величезний комплекс.
Хто буде переможцем у ядерній війні? Швидше за все той, хто в принципі не візьме у ній участі. Жорстока правда така, що людство через брак багатого досвіду реального застосування ядерної зброї (дружно перехрестилися! раз-два), насправді має дуже обмежене уявлення про те, на що саме буде схожа така війна. Ні, сумніватися в тому, що ядерна зброя здатна чинити виключно руйнівний вплив на інфраструктуру, звичайно, не доводиться. Однак, наскільки воно насправді виявиться критичним – сказати непросто. Хоча б тому, що ми не можемо з упевненістю сказати, наскільки ефективними виявляться заходи протидії, починаючи від дії систем ПРО, закінчуючи зусиллями з евакуації населення та виробництв.
Побудований недалеко від Балаклави.
Додатково ситуація ускладнюється різними теоретизуваннями військових і політиків на тему так званого обмеженого ядерного удару – застосування ЯО без наміру гарантованого знищення противника. Наприклад, виключно проти військових об'єктів чи сил на передовій. До чого всі ці великі роздуми? До того, що важливо розуміти головне: гіпотетична ядерна війна зовсім не обов'язково виявиться тим атомним голокостом, який так старанно малювала радянська та американська пропаганда у роки холодної війни. І ця обставина аж ніяк не благо, а прокляття ядерної зброї. Усвідомлення цієї жорстокої істини ще роки холодної війни змушувало СРСР і США готувати не білі простирадла, а бомбосховища, сховища, резервні пункти командування. Як кажуть, страшно не загинути у ядерній війні, а вижити.
Створювалась як резервний пункт командування для Чорноморського флоту.
Власне, саме в рамках цієї підготовки до «судного дня» у Криму між Балаклавою та Форосом було збудовано так званий об'єкт 221, більш відомий як «Алсу-2». Велика та основна частина об'єкта – це підземний (підгірський) комплекс, що складається із системи тунелів (двох гігантських потерн) та безлічі кімнат. За часів радянської влади це підземелля було запасним командним пунктом Чорноморського флоту. Будувався комплекс на випадок гіпотетичної Третьої світової війни між СРСР та США, у тому числі з урахуванням застосування ядерної зброї. Зводити резервний пункт командування почали 1977 року. До 1992 року дорогий оборонний проект було практично завершено, проте розпад Радянського Союзу та закінчення холодної війни поставили хрест на будівництві «Алсу-2».
Країни готувалися до ядерної війни.
Оскільки у випадку війни зі США кримські порти неминуче зазнали б бомбардувань, центр ухвалення рішень Чорноморського флоту слід було перенести у відносно безпечне місце. Тут на глибині майже 200 метрів крім командного пункту для управління флотом розташовувалися численні складські, інфраструктурні, технічні та житлові приміщення для солдатів і офіцерів радянських збройних сил. Як не складно здогадатися, Алсу-2 був далеко не єдиним подібним комплексом в СРСР. По всій країні створювалися й інші об'єкти такого спрямування. До речі, центри резервного командування будували у роки холодної війни та у США. Найвідомішим із таких комплексів є бункер під горою Шайєнн. Ті, хто дивився фільм «Термінатор 3», бачили його: саме там у грі ховається Джон Коннор з майбутньою дружиною.
Чорноморські міста були під прицілом.
Однак після самогубства Радянського Союзу всі ці оборонні комплекси виявилися непотрібними. Протягом десятиліть місця на кшталт «Алсу-2» залишалися здобиччю мародерів, яких цікавив кольоровий та чорний метали. Лише 2020 року вільний доступ до «Алсу-2» було закрито. Чи відбувається щось цікаве у цьому комплексі сьогодні – сказати неможливо. Швидше за все, об'єкт 221 був просто законсервований на перспективу. Втім, складно сказати, чи є комплекс колишню цінність після падіння грифу таємності. А поки що резервний пункт командувати залишається одним із численних артефактів давно минулої, складної і тривожної, але все ж таки вселяючої оптимізм на краще майбутнє епохи. Тепер немає і цього. Переінакшуючи відомий армійський жарт: сьогодні бункер на метал розберете, а завтра – ядерну війну програєте.
А ось цікаве відео з нашого каналу – 3 найкращі російські бойові вертольоти, що завоювали симпатії військових всього світу:
Продовжуючи тему енергетики читайте про шлях сонячної енергії : радянська спадщина та китайські інновації.
