Поява 1942 року на фронті Ла-5 стала неприємним сюрпризом для німецьких льотчиків. Радянські винищувачі високо оцінили нову машину. А приблизно через рік оцінити її довелося вже й німецьким конструкторам. Під «скальпель» тевтонських інженерів потрапив трофей, який практично не пошкоджений в результаті повітряного бою літак. Пошкоджено було лише двигун, проте його неполадки німецькі інженери змогли усунути. У всякому разі, достатньою мірою для того, щоб Ла-5 знову піднявся в повітря.
І-16 був чудовою машиною. /Фото: wikipedia.org.
У 30-ті роки радянське авіабудування переживало бурхливе зростання. 1934 року радянські ВПС отримують перші винищувачі І-16. Через два роки нова машина опиняється в пеклі громадянської війни в Іспанії. Саме там радянська винищувальна авіація вперше зіткнулася з німецькою. Головним противником вітчизняного «Ішачка» став широко відомий Messerschmitt Bf.109B, що з'явився у Німеччині 1935 року. Аж до 1938 року радянські І-16 домінували в небі Іспанії, перевершуючи тевтонську машину за цілим рядом ключових показників. Однак після модернізації «Мессершмітта» та появі в небі моделі Bf.109D радянська авіація почала здавати позиції. Вирішити проблему військово-технічного відставання у сфері винищувальної авіації до 1941 року Радянський Союз так і не встиг, хоча прямо напередодні війни на озброєння було прийнято відразу три нові винищувачі: ЛаГГ-3, МіГ-3 та Як-1.
Напередодні війни прийняли ЛаГГ-3. /Фото: ВКонтакте.
Гідної відповіді “Месерам” на момент “найдовшого дня” у вітчизняних ВПС не було, нові радянські літаки навряд чи могли тягатися з Bf.109B. Тяжка ситуація на фронті та суттєві втрати в тому числі в матеріальній частині ще більше посилили становище радянської винищувальної авіації, через що небо значною мірою було віддано німцю, аж до 1942 року. Само собою, незважаючи на всю тяжкість становища, радянські авіаційні конструктори не сиділи склавши руки. Відвоювати рідну землю, не відбивши у супротивника небо за умов сучасної війни було практично неможливо. Тому робота над створенням машини нового покоління кипіла безперервно в горьківському ОКБ №21 від початку війни. Керував проектом радянський авіаконструктор Семен Олексійович Лавочкін.
Двигун М-105П. /Фото: topwar.ru.
Головна проблема попередньої машини бюро – ЛаГГ-3 виявилася в тому, що через виробничі витрати та складнощі винищувачі, що пішли у війська, були не зовсім тими машинами, що радянські конструктори демонстрували на випробуваннях. Таким чином, «трійка» потребувала термінової модернізації, яка в результаті і вилилася в появу нового винищувача Ла-5. Після початку війни Лавочкину прийдешньої піти назустріч фронтовикам, посиливши озброєння та боєзапас «трійки». Однак, подібні нововведення помітно ускладнили оригінальну конструкцію. З'ясувалося, що рідний 1050-сильний мотор М-105П з рідинним охолодженням не тягне суттєво збільшену масу. На додачу до цього двигунів для «Лавочкіна» банально не вистачало через те, що більшість силових агрегатів відправляли на складання літаків Як-1, Як-7 та Пе-2. Все це призвело до того, що колективу ОКБ №21 довелося розробляти конструкцію під новий двигун з повітряним охолодженням.
Двигун АШ-82. /Фото: topwar.ru.
Машина, що вийшла, була відверто сирою, проте в березні 1942 року її все-таки вдалося підняти в повітря. Незважаючи на численні проблеми, випробування завершилися успішно. Виявилося, що новий 1700-сильний мотор з повітряним охолодженням виявився навіть кращим, ніж потрібно. До цього моменту в машині залишилася лише одна капітальна, здавалося б, непереборна проблема – перегрів двигуна. Вирішити її вдалося зусиллями колективу заводу, який запропонував дооснастити двигун АШ-82 масляним радіатором на зразок тих, що вже встановлювалися на двигуни М-107. Це просте, але не одразу очевидне рішення зрештою і врятувало «П'ятірку». Після чергового туру випробувань машину запустили до серії.
У липні 1942 року перші Ла-5 зійшли з конвеєра і вирушили до військ. Щоправда, відразу після запуску в серію з'ясувалося, що машини з потоку не досягають заявленої швидкості. Екстрена комісія інженерів у найкоротші терміни знайшла і усунула дефект (проблема була як герметизація корпусу), після чого серійні Ла-5 таки дотяглися до необхідних характеристик.
Ла-5 стане неприємним сюрпризом для німців. /Фото: ВКонтакте.
Вирішальний момент настав 14 серпня 1942 року, коли перші новенькі Ла-5 піднялися у повітря виконання бойового завдання. За 10 днів перші 19 «П'ятірок» здійснили щонайменше 180 бойових вильотів. Радянські льотчики на нових «Лавачкових» змогли збити 16 літаків, втративши в бою 7 машин. Один Ла-5 зазнав аварії через проблеми з мотором, а ще чотири не підлягали ремонту після повітряних боїв. Високі втрати нових «Лавочкіних» у перші місяці експлуатації багато в чому були пов'язані з нестачею досвідчених льотчиків-ветеранів. Однак навіть у цих умовах машина показала себе з кращого боку, систематично демонструючи рахунок на користь уже радянських повітряних сил. Радянські льотчики залишилися виключно задоволені «обновкою».
Для німецьких ВВС, несподівана поява Ла-5 на фронті стала відверто неприємним сюрпризом. На момент Сталінградської битви Ла-5 був вже практично на всіх ділянках радянсько-німецького фронту. Зоряною ж годиною винищувача стала Курська битва. Саме там «П'ятірка» використовувалася наймасовіше. При цьому вже з другої половини 1943 виробництва літаків стали згортати, на користь більш досконалих модифікацій: Ла-5Ф і Ла-5ФН, які ближче до кінця війни перетворяться на Ла-7.
Семен Лавочкін. / Фото: laspace.ru.
У 1943 році німецьким військам вдалося захопити як трофей практично не постраждалий внаслідок падіння Ла-5. Закономірним чином німці виявили до нового зразка радянської техніки найжвавіший інтерес. Після численних тестів німці дійшли висновку, що новітній радянський літак має цілу низку серйозних переваг. Наприклад, «П'ятірку» похвалили за високу ефективність елеронів, потужність двигуна та високу швидкість на віражах, що на думку загарбників робило Ла-5 виключно грізним супротивником для бою на малих висотах. У цих умовах навіть незначний програш Ла-5 німецьким аналогам у максимальній швидкості переставав бути хоч якось помітним і відчутним.
На додачу до цього, розгінні характеристики Ла-5 повністю відповідали німецьким винищувачам, а по скоропідйомності він взагалі виявився помітно кращим. При цьому важливо відзначити, що німці випробовували літак із пошкодженим двигуном. Наприкінці німецька комісія настійно рекомендувала уникати льотчикам Люфтваффе затяжних боїв з «Лавочкіним».
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Продовжуючи тему читайте про руйнівник бар'єрів : як радянський Ла-176 «підкорив» швидкість звуку.
