Навесні 1968 року в Тихому океані безвісти зник радянський дизель-електричний підводний човен К-129. Вона поїхала з Камчатки в чергове бойове чергування і більше не вийшла на зв'язок. Радянський флот підняв на ноги десятки кораблів, авіацію, велася масштабна пошукова операція, але безрезультатно. Для СРСР ця історія стала тяжкою загадкою, а для США – рідкісною можливістю. Незабаром ЦРУ вирішило ризикнути і зробило одну з найзухваліших акцій холодної війни: підняти човен, що затонув, з дна океану.
Таємниця зникнення К-129
Підводний човен К-129
Підводний човен К-129 ставився до проекту 629А і несло на борту балістичні ракети. У березні 1968 року вона залишила базу у Вілючинську та попрямувала до району бойового патрулювання до Гаваїв. Через кілька днів зв'язок перервався, і жодні запити та сигнали більше не отримали відповіді. Флот розгорнув в океані пошукову операцію небачених масштабів: десятки кораблів прочісували акваторію, у повітря піднімалися протичовнові літаки, але слідів човна не знайшли.
Місце аварії
Американці тим часом уважно спостерігали за тим, що відбувається. Вони мали свою мережу гідрофонів SOSUS, здатну вловлювати звуки під водою за сотні кілометрів. Саме вона зафіксувала дивний підводний вибух на північний захід від Гаваїв. Американські аналітики досить швидко зіставили факти, визначили район можливої катастрофи, і невдовзі там виявився їх океанографічний корабель, який вів розвідку під виглядом наукової експедиції. Офіційно США не втручалися у пошуки та не коментували ситуацію, але в кулуарах розвідки вже велися обговорення, що на глибині близько п'яти кілометрів лежить радянський човен із балістичними ракетами та криптоапаратурою. Для ЦРУ це була знахідка, яка могла коштувати мільярди, але головне, вона обіцяла рідкісний шанс познайомитися з радянськими військовими технологіями. Саме з цього моменту розпочалася підготовка до операції, яка пізніше отримає кодове ім'я «Азоріан».
План ЦРУ: “Проект Азоріан”
Hughes Glomar Explorer
У Вашингтоні швидко зрозуміли, що просто спостерігати за човном, що затонув, безглуздо, і потрібно спробувати його підняти. Ідея здавалася майже божевільною — глибина перевищувала п'ять кілометрів, і жодне судно у світі не мало обладнання для такої роботи. Але саме це й підігрівало азарт. Керівництво ЦРУ вирішило ризикнути і запустило секретний проект, який отримав назву «Азоріан». Вартість операції перевищила три мільярди доларів за сучасними мірками. Агентство розуміло, що пряме будівництво незвичайного судна викличе питання і придумало легенду. Щоб створити прикриття, запросили ексцентричного мільярдера Говарда Х'юза. Офіційна версія звучала так: його компанія нібито створює унікальне судно для видобутку рідкісних металів із дна океану. Під цю легенду і збудували гігантський корабель Hughes Glomar Explorer, який зовні нагадував дослідницьке судно, але всередині був справжнім інженерним дивом.
Hughes Glomar Explorer
Його довжина становила майже 200 метрів, а головною особливістю був величезний підйомний комплекс. У трюмі була гігантська клешня — пристрій, який мав схопити корпус човна і повільно підтягти його всередину. Все це працювало разом із складною системою стабілізації, адже будь-яке коливання могло обірвати захоплення. Інженери працювали в умовах найсуворішої таємності, а численним членам екіпажу пояснювали, що вони беруть участь у програмі з видобутку марганцевих конкрецій. Проект «Азоріан» став одним із наймасштабніших інженерних експериментів холодної війни. ЦРУ розраховувало, що якщо операція матиме успіх, то в руках США виявляться зразки радянських ракет, боєголовок і секретної апаратури зв'язку — знахідка, яка давала величезні переваги. У середині 1974 року, після кількох років підготовки, незвичайний корабель вирушив до Тихого океану за своїм головним трофеєм.
Велике полювання за човном
Субмарину збиралися піднімати клешнею
Корабель став над точкою, де на дні лежала К-129, і почав готуватися до найнестандартніших робіт на морі за всю історію. Район ретельно обирали: тут не було жвавого судноплавства, але все одно залишалася ймовірність, що радянські кораблі можуть з'явитися та помітити дивний буровий гігант. Операція вимагала граничної обережності, адже будь-який натяк на реальну мету експедиції міг спричинити міжнародний скандал.
На палубі був витяг
Роботи йшли під виглядом видобутку корисних копалин із дна, навіть матросам це розповідали. Лише невелике коло інженерів та офіцерів знав, що в глибині під ними знаходяться не багаті поклади руди, а радянський підводний човен із балістичними ракетами. Вся система корабля була збудована так, щоб можна було діяти потай: надбудова дозволяла опускати обладнання прямо крізь частину корпусу, а зовні це виглядало як звичайні бурові роботи. Завдання було колосально складним. Підняти з глибини понад п'ять кілометрів величезний металевий корпус — все одно, що дістати голку з дна колодязя, тільки в тисячу разів глибше. Клешня, створена спеціально для операції, повільно опускалася донизу майже два дні, перш ніж торкнулася корпусу К-129. У ЦРУ сподівалися, що наступний етап, повільний підйом на поверхню, пройде без проблем, і човен опиниться всередині трюму Glomar Explorer.
Коли план звалився
Вдалося підняти лише шматок носової частини
Спочатку все йшло за планом: клешня зачепила корпус підводного човна, і підйом почався. На борту панувала напруга, операцією керували цілодобово та фіксували кожен метр шляху вгору. Але коли залишалося трохи до поверхні, сталося те, чого боялися найбільше. Частина конструкції не витримала навантаження, величезний фрагмент корпусу вислизнув із захоплення і звалився назад на дно. Мить, на яку ЦРУ покладало такі надії, перетворилася на катастрофу. Замість цілого човна до трюму вдалося затягнути лише порівняно невелику частину — носову секцію. Разом із уламками американці підняли кілька тіл радянських моряків. Їх поховали на глибині із військовими почестями, про що через роки на знак поваги повідомили Москві і навіть передали відеозапис церемонії. Для ЦРУ це був гіркий провал. Кілька років підготовки, мільярди доларів та найскладніше обладнання — все заради шматка корпусу, тоді як головний трофей, ракети та апаратура залишився на дні. У штаб-квартирі готувалися до гучної перемоги, а на ділі операція «Азоріан» увійшла в історію як одна з найдорожчих і найгучніших невдач спецслужби.
Як про провал дізнався весь світ
Було багато публікацій
Після невдачі у ЦРУ сподівалися, що хоча б зберегти таємницю вдасться. Glomar Explorer повернувся до порту і офіційно все ще вважався «буровим судном для видобутку корисних копалин». Керівництво агенції розраховувало зам'яти історію, адже формально жодних доказів провалу зовні не було, але витоку в таких масштабних операціях майже неминучі. У 1975 році американська преса опублікувала сенсацію: Los Angeles Times та інші видання розповіли про проект «Азоріан» та спробу викрадення радянського підводного човна. Журналісти посилалися на анонімні джерела, а ЦРУ вперше зіткнулося з необхідністю вигадати офіційну відповідь. Саме тоді народилася знаменита фраза: «Ми не можемо ні підтвердити, ні спростувати ці відомості». З того часу її називають «ефектом Гломара» — класичною формулою відмови від коментарів, яка увійшла до історії розвідки.
Операція наробила багато галасу
Коли деталі операції стали відомі широкому загалу, Америка опинилася у складній ситуації: суперсекретна місія, яка мала стати тріумфом нації, перетворилася на грандіозний провал. Газети розписували подробиці про гігантські витрати, колосальну техніку і про втрачений у результаті трофей. Для одних це виглядало як приклад непомірних амбіцій спецслужб, а для інших було цікавою історією про ганьбу на весь світ.
Ще цікаве з нашого каналу:
Чим відрізняються Су-27 та Су-35, якщо вони навіть виглядають як дві краплі води
Вже тоді Сполучені Штати полювали за багатообіцяючими технологіями, але зараз підводні човни стали набагато досконалішими. Найдосконаліші з них – атомні субмарини, оснащені за останнім словом техніки .
