У роки СРСР було створено своєрідну традицію в архітектурі та дизайні, з яскравими характерними рисами, які впізнаються навіть зараз. Однією з таких, безперечно, є використання у багатьох будинках різного призначення стін або перегородок зі скляних блоків. Більше того – цей цікавий будівельний матеріал став справжнім символом радянської доби. Але склоблок не виявився зовсім забутим, адже останніми роками на нього все частіше почали звертати увагу передові дизайнери.
Символ радянської архітектури переживає відродження сьогодні.
Склоблоки часто виглядали як квадрати з товстого скла, поверхня яких могла мати найрізноманітніший рельєф. І побачити такі елементи можна було у величезній кількості будівель радянської доби – від частин фасаду багатоповерхівок до перегородок на поверхах лікарень чи державних установ. Однак мало хто пам'ятає, що з'явився цей будівельний матеріал ще наприкінці позаминулого століття, причому в США, коли Джеймсом Пеннікуїком було запропоновано використовувати товсті скляні конструкції для покращення природного освітлення в цокольних приміщеннях.
Скло у металевій рамі – так спочатку виглядали склоблоки.
І хоча вставляти їх наказувалося замість традиційних вікон, вони були більш функціональними, ніж просте скло, адже технологія склоблоку пропонувала використання міцнішого скла, тобто з більшим захистом цілісності. Але головною фішкою цієї концепції було застосування призм у цьому склі, щоб ефективно заломлювати сонячні промені – саме так внутрішні приміщення краще освітлювалися, що допомагало заощадити на лампочках.
Міцні та пропускають більше природного світла – головні переваги склоблоків.
Що ж до радянської частини історії склоблоків, то вона почалася в другій половині ХХ століття, причому їх функціонал гідно оцінили – використовували ці елементи буквально скрізь, як в екстер'єрі, так і в інтер'єрі. Міцні та пропускаючі світло будівельні елементи швидко стали одним із символів архітектури СРСР брежнєвського періоду. Цікаво, що палітра склоблоків тоді була не дуже різноманітною: за інформацією редакції novate.ru, найпопулярнішими були або прозорі варіанти, або сині та зелені кольори, трохи рідше можна було зустріти жовті склоблоки.
Такі елементи можна знайти на фасадах тисяч будинків радянської доби.
На відміну від своїх заокеанських попередників, радянські склоблоки мали низку самобутніх рис. По-перше, різноманітність поверхонь, від глянсових до матових, від гладких до рельєфних. По-друге, як і більшість продукції в СРСР, технологія виготовлення контролювалася ГОСТом, який і допомагав зберегти їхню надійність і довговічність – навіть зараз, через сорок-п'ятдесят років у старих будинках склоблоки часто виглядають як новенькі. А все тому, що згідно з ГОСТом вони повинні витримувати температуру від -40 до +40 градусів за Цельсієм, мати відмінну теплоізоляцію, а їхня міцність була наближена до каменю.
Сьогодні склоблоки знову почали використовувати у дизайні.
Само собою, що в радянський період дешевий у виготовленні, нескладний у укладанні та дуже надійний у плані експлуатації склоблок був повсюдно поширений. А ось після розпаду СРСР він на якийсь час виявився пережитком старої доби. Але сьогодні до нього знову повертається інтерес, і все через тренди на енергозбереження, екологічність та розумне споживання. Скляні блоки, що міцні як камінь і дозволяють економити на електриці все більше захоплюють дизайнерів, які сміливо з ними експериментують. Тим більше, що сучасні технології дозволяють створювати більш розширений асортимент кольорів та форм, так що склоблоки сьогодні явно перебувають у стані Ренесансу.
Хочеш дізнатися більше про один із найбільш самобутніх типів скляних блоків на вітчизняних просторах? Тоді читай: У Санкт-Петербурзі відродили забуту технологію скляної цегли Фальконьє
