Навряд чи сьогодні знайдеться автомобіліст, який би жодного разу не стикався з результатами діяльності камер фото- та відеофіксації на дорогах. На жаль, від наслідків активності їхнього «всевидячого ока» не застраховані навіть найпорядніші водії. На жаль, навіть найкраще обладнання час від часу помиляється. Не говорячи вже про те, що ситуації на дорозі бувають різними. Проте сьогодні йтиметься не про це, а про те, як далеко всі ці камери способи бачити.
Камери бачать далеко. /Фото: pikabu.ru.
З кожним роком залишається все менше автомобільних доріг, які не були б покриті пильним поглядом камер відеофіксації. Чи хтось сперечатися з твердженням про те, що з появою подібного обладнання порядку на дорогах побільшало. З іншого боку ситуації на дорозі бувають різними. Часом трапляється таке, що «порушуючий» автомобіліст зрештою виявляється правий, проте камери фіксації виносять нещадний вердикт відповідно до чинних правил. Звичайно, подальший судовий розгляд може допомогти відновити справедливість, проте витраченого часу та нервів не поверне вже ніхто. У зв'язку з цим у багатьох автомобілістів виникає закономірне питання: а як взагалі далеко бачать ці камери?
Камери гірше бачать у погану погоду. /Фото: myseldon.com.
Почати варто з того, що, попри популярну оману, правила дорожнього руху аж ніяк не вимагають встановлення попереджувальних чи інформуючих знаків про початок зони дії камер фото чи відеофіксації. У ПДР справді є дві таблички: 8.23 «відеоспостереження» та 6.22 «фотофіксація». Однак, їх установка стосовно камер фіксації порушень носить не обов'язковий, а рекомендаційний характер. Тож у найкращому разі таблички можна побачити на під'їзді до стаціонарних комплексів спостереження. У той самий час рухливі комплекси фіксації, встановлювані поліцією чи уповноваженими компаніями, здебільшого ситуацій ніякими табличками не позначаються. Більше того, сьогодні на багатьох трасах рухливі комплекси просто «заховані» до мирно припаркованого цивільного автомобіля.
Краще, в принципі, не порушувати. /Фото: oplatagosuslug.ru.
Щодо дальності роботи камер, то тут все складно. Справа в тому, що дальність огляду конкретної камери залежить від її технічних можливостей. Чи потрібно говорити, що кожна окрема модель має свої можливості? Так, наприклад, якщо вірити технічній документації модельного ряду «Арена», такі камери здійснюють фіксацію на відстані 150 метрів. Камери модельного ряду типу «АвтоУраган» розпізнають автомобіль та його швидкість на відстані 250 метрів. Аналогічні можливості мають і камери модельного ряду «Кордон». Камери типу «Рапіра» взагалі бачать машину лише на відстані 20 метрів. Є й інші моделі камер, однак у більшості випадків їх можливості не виходять за 300 метрів. Виняток становлять хіба що камери типу «Стрілка-СТ» – ці фіксують автомобіль вже на дистанції в 1 км.
Знаки не є обов'язковими. /Фото: pikabu.ru.
У сухому залишку можна констатувати, що в більшості випадків у автомобіліста, що перевищив швидкість, практично не залишається шансів на її зниження, навіть якщо він побачив знак, що повідомляє про присутність на дорозі камер. Тому практичної користі від знання радіусу дії такого обладнання немає. Один із тих випадків, коли набагато простіше та вигідніше свідомо не порушувати правила дорожнього руху. Заради справедливості варто відзначити, що насправді більшість далекозорих камер фіксує автомобіль на набагато меншій дистанції, ніж заявлено в технічній документації. Погодні умови та освітленість місцевості здатні скоротити радіус дії камери аж до 50% від заявленого максимуму її можливостей. Однак у разі значного перевищення швидкості не допоможе і ця обставина.
Краще не перевищувати швидкість. / Фото: crimea.ria.ru.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Протягом автомобільної теми читайте про 6 товарів родом із СРСР , які цінуються за кордоном.
