Про радянські судна на підводних крилах на кшталт «Ракети», «Метеора» та «Комети» чув майже кожен. Багато хто напевно навіть встиг свого часу покататися на таких. Останні з таких теплоходів продовжують служити на річках колишнього Радянського Союзу до цього дня. При цьому на Далекому Сході зустрічаються представники ще одного знакового сімейства вітчизняних СПК – теплоходи «Полісся». Звідки вони такі взялися, чим відрізняються від вищезгаданих і на честь чого носять свою дивну назву?
У СРСР дуже любили СПК. /Фото: wikipedia.org.
Головна перевага будь-якого судна на підводних крилах (СПК) полягає у можливості відносно легко досягати сухопутних швидкостей. За це доводиться розплачуватися паливною ненажерливістю, шумністю, а також дорожнечею виробництва та обслуговування. Однак, незважаючи на всі недоліки, у момент часу СПК знайшли собі місце не лише у пасажирських перевезеннях, а й навіть у військовій справі. Пік популярності подібних судів припав на другу половину ХХ століття. Сьогодні такі катери і теплоходи використовуються набагато меншою мірою, причому більшість тих, що залишаються в строю – це моделі радянського виробництва.
Чудова машинка. /Фото: immunocap.ru.
Історія СПК розпочалася ще у XIX столітті. Перший успішний «водоліт» був побудований та випробуваний італійським інженером Енріко Форланіні у 1906 році. У наступні десятиліття над цією темою в ініціативному порядку працювали фахівці з Росії, Німеччини, Швейцарії, США та деяких інших країн. До Другої світової війни найбільшої популярності ідея СПК набула у Третьому рейху, проте на практиці широкого поширення «водолети» так і не набули. Перші комерційні моделі суден на підводних крилах з'явилися на початку 1950-х у Швейцарії. Приблизно тоді ж цією темою зайнялися в Радянському Союзі.
Ходять дрібними річками. /Фото: flickr.com.
Батьком вітчизняних СПК по праву може вважатися радянський інженер Ростислав Алексєєв, який очолював ЦКЛ із проектування суден на підводних крилах, заснований у 1951 році. Першим по-справжньому масовим судном такого роду стала «Ракета», що з'явилася в 1957 році. Теплохід міг діяти лініями протяжністю до 600 км і перевозив трохи більше 66 пасажирів на швидкості до 70 км/год. Надалі радянські річкові та морські цивільні СПК почали рости як гриби після дощу. Найвідомішим і наймасовішим став теплохід на підводних крилах «Метеор», що випускався з 1959 по 1999 рік. За цей час було випущено не менше 400 суден, здатних перевозити до 123 пасажирів на швидкості 77 км/год. Що важливо, радянські цивільні СПК непогано продавалися. Їх купували не лише країни РЕВ, а й Китай та країни Західної Європи.
Чудові були катери. /Фото: adobe.com.
Більшість радянських СПК вироблялася двох підприємствах – Зеленодольском заводі Горького і заводі «Червоне Сормово» у Нижньому Новгороді. Однак, у «Ракет», «Метеорів» та інших похідних від них серій була одна серйозна вада – всі ці судна придатні лише для руху по глибоких річках. Тому ще на початку 1980-х років фахівці ЦКЛ по СВК Алексєєва розробили серію теплоходів спеціально для руху неглибокими водоймищами. Нова серія мала запас ходу 400 км, могла брати на борт до 60 пасажирів і розганялася до 75 км/год. Але так усі виробничі потужності на основних суднобудівних підприємствах були завантажені, випуск нової серії довірили білоруському Гомельському суднобудівно-судноремонтному заводу, який уже мав певний досвід у виробництві СВК. Тому нове судно і отримало назву «Полісся» на честь однойменної історико-культурної та географічної області на території Білорусі, України, Польщі та Росії. Звідти судна розходилися по всьому Союзу, випускали Полісся аж до 1996 року.
Використовуються до цього дня. /Фото: wikipedia.org.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Продовжуючи тему навіщо в Радянському Союзі побудували корабель на рідкому азоті.
Sourse: novate
