Коли у творах художньої культури йдеться про штурм середньовічних фортець, то з ймовірністю, близькою до 100%, читач чи глядач стане свідком пролому фортечної брами, що облягає за допомогою тарана. Що ж, подібні інженерні пристрої дійсно широко використовувалися в античності та Середньовіччі. Проте, насправді процес нападу середньовічної фортифікації був значно менш епічним і значно складнішим з технічної погляду, ніж це зображено здебільшого художніх творів.
У цій справі все набагато складніше, ніж ми звикли собі уявляти. /Фото: rutube.ru.
Оглядаючи середньовічні пам'ятки, сучасна людина насправді отримує вкрай обмежене, якщо не сказати спотворене уявлення про те, що насправді була військовою фортифікацією тієї епохи. І справа тут навіть не в тому, що багато фортець, замків і монастирів неодноразово перебудовувалися і реставрувались протягом століть. У першу чергу проблема полягає в тому, що ряд важливих захисних елементів поруч із середньовічними фортецями, що збереглися, просто відсутній через їх небезпеку для оточуючих. На підході до фортеці атакуючих чекали численні пастки на кшталт вовчих ям, а фортечні стіни були оточені одним чи навіть кількома ровами (наприклад, з водою і без). До речі, обводів стін у великих замках також могло бути кілька. І між кожним з них також цілком міг бути окремий рів, сухий або вологий! А ще перед першим ровом швидше за все було б тимчасове дерево-земляне укріплення.
Почнемо з того, що обводів стін та веж з брамою може бути кілька. /Фото: ru.pinterest.com.
На додачу до суто інженерних рішень більшість замків були захищені топографічно. Фортифікації намагалися ставити на берегах водойм, у тому числі боліт і, звичайно ж, на височини. При цьому на вежах та за фортечними стінами у захисників були власні метальні машини, які застосовувалися ведення «контрбатарейної» боротьби з атакуючими для знищення їх метальних машин та облогових засобів на кшталт штурмових веж та галерей, а також облогових щитів. До того ж обложені майже ніколи не сиділи за стінами просто так здійснюючи зухвалі вилазки для заподіяння втрат, знищення облогових машин і вимотування, що облягають почуттям постійної небезпеки. Штурм фортеці був завданням не тривіальним, адже навіть перебравшись через рів і підступившись до стін атакуючих, зустрічали аж ніяк не хлібом із сіллю.
А ще рови, багато ровів! Що більше, то краще. /Фото: googleapis.com.
Град каміння, стріл, окропу, копій і куль летів у штурмові колони чи не з усіх боків. Особливу роль у цьому заході відігравали фортечні вежі, які ставали чимось на кшталт добре організованих вогневих позицій, здатних вести фланкувальний та перехресний вогонь. Встановлювалися башти таким чином, щоб звести до мінімуму кількість глухих ділянок під стінами, де могли б сховатись атакуючі. Зробили пролом у стіні метальними машинами чи гарматами? Не велика радість, адже за ним вас, швидше за все, зустріне вже давно підготовлена кругова барикада. У цих умовах логічно припустити, що найуразливішою ділянкою для нападу залишаються ворота фортеці. І це справді так! Нехай, ворота зроблені з міцного дерева ув'язненого в сталеву ковану, вибити їх все-таки простіше, ніж кам'яну стіну. Для цього згодиться не лише таран. При належному везенні ворота проломить і метальна машина, не кажучи вже про гармату або петарду (вибуховий заряд). Але ж ви не думали, що все буде так просто?
За однією брамою обов'язково будуть другі, а між ними – захаб! /Фото: 35photo.pro.
Оскільки ворота фортеці завжди були найуразливішою ділянкою оборони, то й ставлення з боку будівельників та захисників до них було особливе. Так, щоб штурмуючі відчували себе «бадьоріше», замість одних воріт у вежу можна встановити двоє! Втім, навіть якщо будуть одні, то за першими практично обов'язково будуть встановлені ковані грати з товстелезних прутів. Якщо ж у замку кілька обводів стін, то й веж із воротами буде кілька, а отже штурмувати кожну з них доведеться окремо. Втім, до них спочатку доведеться дістатися. Адже перед основними воротами можна поставити кам'яний камінь або дерево-земляний з ще одними воротами… До того ж, болювер своїми стінами перекриє пряму видимість до основних воріт, тим самим, не дозволивши просто так їх обстрілювати.
Непогано, щоб ворота були біля стіни. /Фото: ВКонтакте.
При цьому фортифікатори пішли ще далі. Так, вже болверки (дерев'яні підпірні стіни) швидше за все будуть розташовані не прямо навпроти входу в фортецю, а збоку, поряд зі стіною по лівій стороні. Так, щоб захисники, які намагаються проламати їх, неминуче потрапляли під масований обстріл зі стіни. А за воротами більверка буде так званий захаб – ділянка, що прострілюється з двох сторін, на шляху до основних воріт. Але є варіант ще краще: встановити перед болевірком підйомний міст через основний рів, а за ним побудувати вежу з ворітами і ґратами – турель (барбакан). Турель також непогано б оточити ровом, з'єднавши з великою землею маленьким містком, який у разі облоги буде або розібраний, або спалений такими, що захищаються. У результаті при такому підході до оборони штурм подібної фортифікації з одного напрямку є завданням близьким до неможливого. Лише тривалий змор, масований обстріл і наступний рішучий штурм відразу на кількох ділянках могли дати ображаючим бажаний результат.
Кутафія перед Троїцькою вежею Кремля – типовий барбакан. /Фото: ya.ru.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Протягом теми читайте про 9 найвідоміших древніх мечів Середньовіччя , які стали справжніми легендами.
Sourse: novate
