За минулі століття саме меч набув статусу одного з найбільш культових і символічних видів зброї. Тим іронічніше, протягом століть мечам і шаблям у військовій справі відводилася переважно допоміжна роль. Навіть на піку своєї популярності та поширення, клинкова зброя ніколи не була головним засобом ураження живої сили. І тим кумедніше, що в літературі, кіно та відеоіграх саме меч зайняв невластиво велику для себе нішу серед усіх інших видів холодної зброї.
1. “Мечі, мечі всюди!”
Всім та кожному по мечу!
Всюдисущість клинкової зброї в історичних та фентезійних творах – це, мабуть, найпоширеніше кліше. Абсолютно всі ходять з мечами і б'ються ними більшу частину часу. Насправді все набагато складніше. З одного боку, клинкова зброя справді була чи не постійним супутником людини з часів бронзового віку. З іншого боку, майже всю історію воно мало допоміжний та/або статусний характер. Протягом більшої частини людської історії мечі та шаблі залишалися дуже складним, а тому дуже дорогим предметом озброєння.
Принципово змінилося це лише з початком Нового часу, коли розвиток промисловості загалом та металургії зокрема вийшов новий якісний виток. Рідкісні винятки виробництва щодо доступних мечів стосуються переважно періодів розквіту найбільших імперій античності, на зразок Стародавнього Риму. Однак, навіть для римлян клинкова зброя протягом усієї історії залишалася допоміжною. При цьому вже в епоху раннього середньовіччя меч став схожим на скарб. Наприклад, у державі франків ціни на мечі починалися від 7 солідів. Для порівняння, хороший кінь коштував приблизно стільки ж. А «здорова, зряча і рогата» корова на той час обходилася в 3 соліди.
2. Дубась клинок у клинок!
Тільки якщо ви джедай… Або сітх.
Безумовно ситуації в житті бувають різні, і останнє, про що думатиме людина, яка намагається вижити, – це цілісність улюбленого клинка. І все ж таки, без гострої необхідності дубасити меч у клинок ніхто б у ті героїчні часи не став. Бо шанс зламати зброю на практиці досить великий, не кажучи вже про те, що меч добре і стабільно псується не тільки від ударів мечів у меч, а взагалі від будь-яких ударів. Загалом клинкова зброя – це досить ніжна та примхлива штуковина. У творах же все тільки й займаються тим, що раз у раз схрещують «шпаги»! І це, не кажучи про те, що на практиці фехтування в його вузькому обивательському уявленні взагалі мало застосовується у реальному бою.
Гарно – це лише в кіно, книжках, відеоіграх та й у спорті. На практиці ж битва не на життя, а на смерть двох людей (навіть дуже професійних) з використанням холодної зброї значно більше нагадує потворну бійку двох алкоголіків у «П'ятірочки», ніж витончене зіткнення майстерності та характерів фехтувальників! Навіть фільми з добре поставленими боями, наприклад, якийсь «Дуелянт» (1977 року) — це все ще кіно з величезною кількістю суто драматургічних припущень.
3. Ті самі “вжух!” і «бздінь!»
Жодних звуків.
У бойовиках вогнепальна зброя постійно клацає з приводу і без. А холодна зброя видає характерні «вжухи» та «бздінь» при витягуванні з піхов. І як уже можна було здогадатися – це ще одне суто драматургічне припущення. Насправді нічого подібного ні зі зброєю, ні з піхвами не відбувається. А якщо якісь звуки з'являються, то зовсім не ті, що демонструють нам у кіно. У більшості випадків холодна зброя залишає піхви абсолютно глухо і точно також у них повертається. Чи варто лаяти кіно за це кліше? Навряд чи, оскільки драматургія має свою мову.
4. Три, три, три… і ще раз три
А ви скільки разів проходите своїм мечем?
Що робить бравий герой середньостатистичного умовно середньовічного твору у вільну хвилину? З ймовірністю 75% починає терти свій клинок … У сенсі точильним камінчиком. Дуже поширене кліше, яким свого часу особливо грішило колись популярне шоу «Гра престолів». Особливо в цій справі досяг знаменитого Джона Сноу, який полірував свій кіготь чи не в кожній серії! Насправді справи зовсім негаразд. Від нічого робити зброю ніколи не точиться. Адже подібне поводження лише сприяє прискореному зносу клинка. Щодо цього меч або шабля мало чим відрізняються від кухонного ножа. Точитимеш занадто часто або неправильно – незабаром викинеш «іграшку» на звалище. У деяких же творах герої точать меч часто, ніж їм рубають… До речі, окремо можна згадати, що зброю ручним каменем точать тільки за крайньої необхідності.
5. Як ніж крізь олію
Меч – зброя не всесильна.
У кіно щодо ефективності клинкової зброї існує дві клішовані крайнощі. Воно то прорізає все і всіх наче ніж тепла олія, то рани від нього відверто дрібниці … Насправді все одночасно не так і складніше. З одного боку, клинкова зброя просто жахливо небезпечна для незахищеної людини. Перше хоч глибоке поранення швидше за все виявиться останнім, і ніякий лікар вже не допоможе. З іншого боку, клинкова зброя має вкрай обмежену корисність проти хоч якось оспішеного противника. У всякому разі, доки він здатний давати відсіч. Прорубати чи навіть проколоти кольчугу клинковою зброєю вкрай непросто. Металеві шоломи для мечів найчастіше виявляються неприступною фортецею. А врубавшись у більшість щитів клинкова зброя безбожно грузне, що може стати останньою помилкою для незграбного «фехтувальника».
6. За завітами відьмака
Так тільки у кіно буває.
Де у головного героя мають бути піхви з мечем? Правильно – за спиною. Особливо якщо це великий полуторний або навіть дворучний меч! На практиці ж носити піхви за спиною можна хіба що в поході … Однак і в цьому випадку справжній мечник скоріше переклав би цю ношу на обоз або вірного коника. При цьому в бойовій обстановці піхви за спиною і чистої води художня вигадка. Оголювати та ховати меч у такому разі практично неможливо. У всякому разі, швидко і без допомоги сторонніх. До того ж існує ілюзорний шанс відрізати собі вухо.
7. Важко та повільно
Мечі багато не важать.
До речі, про полуторні та дворучні мечі. Завдяки кіно та відеоіграм за подібною зброєю міцно вкоренилося кліше громіздкого та вкрай важкого. Що ж, важать такі передбачувано більше за одноручні, маса яких рідко перевищує 1 кг. Однак, той самий полуторний меч пізнього середньовіччя зазвичай має масу в межах 1.1-1.6 кг, а маса найважчих дружних мечів Нового часу рідко перевалює за позначку в 3.6 кг. Пам'ятаєте абсолютно монструозний (і не історичний) меч героя Мела Гібсона з «Хороброго серця»? Його вага всього 2.25 кг! Що при обліку дворучного хвата, балансу зброї та розподілу маси вздовж клинка – суща дрібниця. Навіть дворучним мечем раннього Нового часу більш-менш міцний чоловік може оперувати однією рукою. Нехай і недовго… При цьому дворушники всупереч популярному кліше аж ніяк не громіздкі і не повільні. Хороший фехтувальник махає таким не менш спритно, ніж витонченою шпагою.
А ось цікаве відео з нашого каналу – рибний день: навіщо його вигадали в СРСР і чому він був саме у четвер
Продовжуючи тему читайте про те, як один радянський криголам врятував 2 тисячі китів, що застрягли в Арктиці, за допомогою музики.
