Радянські снайпера найкращі. / Фото: russian7.ru.
Радянський снайпер з гвинтівкою Мосіна або СВТ – це, мабуть, один із найбільш хрестоматійних та відомих образів захисників Вітчизни у Великій Вітчизняній війні. Часто доводиться чути, що радянські снайпери були як мінімум одними з найкращих, але чи це так насправді? Як виглядала снайперська школа СРСР напередодні війни на тлі інших країн і наскільки насправді виявились результативними стрілки Червоної армії?
1. Мисливці на людей
Снайпера з'явились не вчора. / Фото: monetnik.ru.
Як така концепція «снайпера» – бійця супротивника, що влучно вражає, дистанційною зброєю з великої відстані – з'явилася задовго до XX століття. Звісно, лізти зовсім у глибину століть тут теж не варто. Однак найближчим предком сучасних снайперів може сміливо вважатися єгерська піхота Нового часу. Це були військовослужбовці, озброєні переважно нарізною довгоствольною зброєю (штуцерами), здатною забезпечити високу точність вогню за мірками епохи мушкетів. Класичні єгеря – це легка піхота, що воює без ладу як такого. Як правило, єгері працювали на флангах, намагаючись «кошмарити» прицільним вогнем важку лінійну піхоту. Однією з найважливіших функцій єгерів було «вистібання» молодшого офіцерського складу, який здійснює безпосередньо управління на полі бою.
З початку були важливим компонентом. /Фото: 247wallst.com.
Еволюція снайпінгу була закономірним та передбачуваним чином тісно пов'язана з еволюцією вогнепальної зброї. Різкий стрибок у цій галузі відбувається у другій половині ХІХ століття, коли з'являються досконаліші типи порохів, боєприпасів, рушничних стволів і механізмів ініціації пострілів. Тоді ж у представницькій кількості починають з'являтися перші оптичні приціли. Кримська війна 1853-1856, Громадянська війна США, серія Англо-бурських воєн наприкінці ХІХ століття стали кривавим хрещенням «військових єгерів», які вийшли якісно новий рівень розвитку. На початку XX століття шість провідних виробників вогнепальної зброї приділяють велику увагу конструюванню гвинтівок, здатних здійснювати високоточну стрілянину на дистанції в 1.5-1.8 км. Перша світова війна стала одночасно іспитом та дослідницьким полігоном для снайперів вже сучасного типу.
Перша світова змінила все. /Фото: YouTube.com.
Саме Перша світова війна якщо й не принесла, то остаточно закріпила більшість тактичних прийомів, що використовуються у снайперській справі досі. На першому етапі війни абсолютними домінаторами у цій галузі виявилися німці. До 1915 власні школи снайпінгу оперативно створюються і в країнах Антанти. Найкращими снайперами Британської імперії стають «природні» стрілки з-поміж канадських, австралійських та південноафриканських мисливців. Саме Перша світова війна утвердила сувору істину військової справи: найкращим засобом проти ворожого снайпера є твій снайпер. Однак після закінчення війни снайперський рух у країнах Заходу фактично зійшов нанівець, у тому числі в Німеччині. Дорогоцінний військовий досвід, оплачений життям тисяч молодих хлопців, де-факто виявився викинутий на смітник. Втім, була на карті Європи одна країна, яка підійшла до цієї спадщини з значною повагою.
2. Підготовка – мати успіху
СРСР виявився попереду всіх. /Фото: Aliexpress.ru.
Для радянської влади Перша світова війна була підручником з багатьох питань, починаючи від проблем організації постачання та закінчуючи питаннями евакуації промисловості до глибокого тилу. Не залишилися поза увагою і снайпера. З усією ґрунтовністю за розвиток вітчизняного снайпінгу більшовики взялися на початку 1930-х років на базі громадської організації Осоавіахім. У 1932 році в СРСР було засновано звання “Ворошиловський стрілець”. Розгорнулася безпрецедентна кампанія з навчання населення (насамперед молоді) стрілецьким навичкам. У результаті значок «Ворошиловського» до війни встигло отримати понад 9 млн людей. Це був абсолютно приголомшливий результат створення кадрового резерву для виховання майбутніх снайперів. Перші снайперські відділення у радянських силових структурах з'явилися ще до початку війни у підрозділах захисту шляхів сполучення. Таким чином, до початку війни Червона армія виявилася найнайснайперізованішою армією у світі.
3. Похмурі рекорди
Внесок снайперів у перемогу – величезний. /Фото: ach-biblio.ru.
Радянські снайпери зробили величезний внесок у перемогу над Третім рейхом. Для німців проблема радянських снайперів стояла настільки гостро, що ще на початку війни загарбники кинулися терміново відновлювати власну школу снайпінгу. Судити про те, як точно були результативні радянські снайпера, на жаль, досить складно. Бо наявні знищені противники – занижені. «Принижувалися» досягнення радянських снайперів із суто раціонального ставлення до проблеми в умовах війни: завжди виходи з того, що противник не дурень та його втрати менше, ніж ти сам нарахував. З усією впевненістю можна сказати, що рахунок лише підтверджених втрат противника від снайперського вогню обчислюється десятками тисяч душ.
Точні підрахунки складні, але йде на тисячі. / Фото: monetnik.ru.
Документально підтверджено, що перша десятка радянських снайперів-асів за роки війни відправила до валгалли до Одина на ялинку не менше 4.2 тисячі солдатів і офіцерів «Осі». Перша 20 радянських снайперів ліквідувала не менше 7.4 тисяч військовослужбовців супротивника. Мінімум двічі радянські снайпера збивали гвинтовим вогнем літаки. Величезний внесок у снайперську справу Червоної армії зробили жінки. Тільки 1943 року у військах служило щонайменше 1 тисячі снайперів у складі представниць прекрасної половини людства. За приблизними підрахунками за роки війни радянські снайпери-жінки ліквідували близько 12 тисяч військовослужбовців Осі. Найрезультативнішим радянським снайпером став виход з Красноярського краю Михайло Ілліч Суріков з рахунком 702. Найрезультативнішим снайпером-жінкою стала уродженка Київської області Людмила Михайлівна Павличенко з рахунком 309 солдатів і офіцерів.
А ось цікаве відео з нашого каналу – Озеро Бездонне: через що вже майже 200 років у цій водоймі не можуть знайти дно
Продовжуючи тему читайте про те, як колись АТЗ був одним з найбільших тракторних заводів СРСР : що виробляють тут сьогодні.