Вагон із кушетками./ Фото: bfmtv.com
У європейських країнах кушеткові вагони давно перетворилися на практику: можна подорожувати з пристойним комфортом, а грошей при цьому йде, як за поїздку в сидячому вагоні. Це якийсь аналог старого радянського (російського) плацкарту, тільки зручніший. 2009 року на російських залізницях теж намагалися впровадити подібні вагони, але чомусь відмовилися від цієї ідеї, хоча плюсів від неї було б багато.
1. Європейська економія на всьому
Кушеточне купе./ Фото: fbcdn.net
Цікаво, що європейський вагон кушеток – це не плацкарт, а майже повноцінне купе, але тільки економ-класу: це як взяти звичайне купе і прибрати з нього все зайве. По суті, це своєрідний компроміс між зручністю, економією та максимально щільним розміщенням пасажирів в обмеженому просторі. Його можна порівняти з російською, але замість чотирьох полиць тут знаходиться шість – по три полиці на одному боці один над одним. Тут немає жодних столиків, ніякого додаткового сервісу і лише одна розетка на всіх, якщо вона взагалі буде. При цьому довжина однієї кушетки (полиці) становить до 190 сантиметрів, щоб пасажир міг витягнутися на ній. Це набагато важливіше під час нічного переїзду, аніж можливість отримати гарячий чай. До того ж ціна аналогічна місцям у сидячих вагонах на аналогічних європейських маршрутах, а частка «кушеточних місць» сягає 30-40 відсотків.
Кушетковий вагон./ Фото: fbcdn.net
Для сидіння місця в вагонах кушеток призначені погано – з відстанню між полицями близько 70 сантиметрів комфортно сісти просто неможливо. Хіба що на верхній полиці під стелею. Вдень середня полиця складається і внизу виходить диван на трьох осіб. У довгі рейси такі вагони не відправляються – здебільшого маршрут розрахований на 7-9 годин: пасажир займає своє місце, недовгий час проводить на нижній полиці, а потім лягає спати. На більший вагон не розрахований – мінімум необхідного комфорту і максимум практичності.
2. Тверські кушетки
Нічні лінії./ Фото: wikipedia.org
Тверський вагонобудівний завод у 2009 році зважився на експеримент. Його фахівці спроектували та побудували прототип купейного вагона, збільшивши його місткість до максимуму за аналогічною схемою. Тобто вони зібрали власний варіант вагона кушетки, але при цьому трохи його поліпшили. По-перше, вони збільшили загальну висоту вагона на 30 сантиметрів, щоб вписати у простір усі задумані зміни. По-друге, вони додали столик для зручності пасажирів: як показує практика, це дуже важливо навіть у коротких поїздках. По-третє, вони збільшили відстань між полицями, а тому пасажири цілком могли сидіти на своєму місці, а не лише лежати.
У сучасному поїзді./ Фото: railwaygazette.com
2009 року Тверський вагонобудівний завод представив експериментальний купейний вагон підвищеної місткості. Показ пройшов на залізничній виставці у підмосковній Щербинці. Російський габарит рухомого складу ширший і вищий за європейський майже на 30 сантиметрів — це дало інженерам простір для маневру. Вони зберегли довжину полиць близько 190 сантиметрів, але додали те, що в Європі немає, — столик. Більше того, пасажир нижньої полиці у російському варіанті міг сидіти, не впираючись головою у середню полицю. У європейській кушетці така розкіш у принципі неможлива. Сам же вагон продемонстрували широкому загалу в підмосковній Щербинці.
Тверський вагон./ Фото: omgt.info
Саму ідею вважали цікавою, деякі навіть робили прогнози про заміну старого плацкарту на нові кушетки. У новому компонуванні вагона не було моторошних бічних місць, та й пасажирам було б зручніше. Це було щось середнє між купе та плацкартом. Проте далі за експериментальний вагон справа не пішла, а 2023 року колишню нову розробку помітили на залізниці. Вагон був частиною Поїзда Діда Мороза.
3. Причини відмови
Спальне купе./ Фото: thesavvybackpacker.com
Кушеточні вагони можуть бути дуже корисними, але тільки в одному випадку – коли це дозволяють відстані. Вони розраховані на короткі європейські маршрути, де від однієї ключової станції до іншої можна дістатися за 7-9 годин, але у Росії ситуація трохи інша. Наприклад, маршрут від Москви до Санкт-Петербурга досить короткий, але навіть він займає близько 8 годин, що вже говорити про станції, розташовані на набагато більших відстанях. Від Москви до Адлера їхати близько доби, і на кушетках дорога перетвориться на велике випробування: мінімум зручностей зробить подорож дуже некомфортною. Плацкарт, у свою чергу, дає можливість нормально сісти за столом і влаштуватися зручніше.
Кушетки./ Фото: opreismetco.nl
До того ж переходити до нового стандарту виявилося зовсім невигідно. У вагоні кушеток більше місць, ніж у плацкартному, але насправді різниця невелика: з новим плануванням кількість місць у вагоні збільшилася лише на кілька штук. У результаті керівництво вважало, що набагато простіше і дешевше модернізувати вже існуючі вагони, ніж будувати нові та змушувати пасажирів проводити поїздку без звичних їм зручностей.
Ще цікаве з нашого каналу:
Яка унікальна функція була тільки в радянському годиннику «Електроніка»
Плацкартні вагони, хай і мають безліч недоліків, дозволяють за порівняно невеликі гроші вирушити у поїздку. Цікаво, що в різних країнах для їхнього будівництва використовують зовсім різні підходи .