У другій половині 1960-х років у Радянську Свою стали надходити східнонімецькі вантажівки нової моделі – IFA W50. Через те, що «Іфа» експортувалася до десятків країн, а СРСР все-таки мав власне розвинене виробництво, великої кількості W50 на дорогах країни Рад все-таки не було. Але ті радянські шофери, яким все-таки вдалося попрацювати за бубликом цієї середньотоннажної вантажівки, не називали її інакше як «німецьке диво».
Чудова була машина.
1936 року в німецькому Людвігсфельді з'явився новий завод Daimler-Benz AG. До закінчення Другої світової війни підприємство займалося виробництвом переважно військової продукції, зокрема тут робили авіаційні двигуни для німецьких літаків. Після закінчення війни підприємство було закрите. Частину цехів у Людвігсфельді знищили, а іншу – демонтували. Протягом кількох років промисловий об'єкт перебував у запустінні, поки 1949 року не почалася реставрація. У 1952 році завод отримав нову назву – Industiewerke Ludwigsfelde. Тепер підприємство займалося випуском виключно цивільної продукції: почали з моторолерів, а невдовзі взялися і за вантажівки.
Гарний автомобіль вийшов у німців.
Тим часом у Саксонії йшло відновлення іншого великого машинобудівного заводу. У тому ж 1952 році у Вердау запрацював перезапущений після війни завод VEB Kraftfahrzeugwerk Ernst Grube. Підприємство спеціалізувалося на випуску вантажівок та автобусів. І саме там у 1963 році був створений перший прототип нової середньотоннажної вантажівки, яку в майбутньому весь соціалістичний блок знатиме як IFA W50. Передбачалося, що новинку збиратимуть у тому ж Вердау. Однак у результаті виробництво вирішили перенести на завод Industiewerke Ludwigsfelde в Людвігсфельд. Головною причиною тому були суто організаційні міркування і необхідність терміново розширювати виробництво вантажівок, бо післявоєнний світ відчайдушно потребував дедалі більшої кількості колісних помічників.
Поставлявся до десятків країн.
У серійне виробництво IFA W50 було запущено вже 1965 року. Це була задньо/повнопривідна приводна середньотоннажна вантажівка з 6.5-літровим дизельним двигуном потужністю 125 «конячок» і 5-ступінчастою «механікою». На шосе у порожньому вигляді W50 стабільно видавав 80 км/год. Витрата палива у вантажівки була відносно невеликою – 17 літрів на 100 км шляху. Вантажопідйомність східнонімецької машини складала 5 тонн. Найбільш схожими на цю вантажівку радянськими моделями можна вважати такі машини як ГАЗ-66 та ЗіЛ-130. Пік виробництва IFA W50 припав на 1971-1988 роки. Усього ж за 25 років випуску німці змогли спустити з конвеєра понад 571 тисячу цих вантажівок. Машина розходилася багатими тиражами не лише Східною Німеччиною, а й країнами соціалістичного табору. Продавали W50 і держави Третього світу, переважно країни Азії, Африки та Південної Америки.
Їздять досі.
Поставляли IFA W50 і Радянський Союз. Щоправда, на вітчизняному ринку їх було набагато менше, ніж у деяких інших країнах соціалістичного табору. Втім, це не завадило «Іфі» стати однією із легендарних машин радянського вантажоперевезення. При цьому у радянських водіїв W50 зовсім не викликав якихось «шалених емоцій». Ті, кому вдавалося посидіти за кермом німецької вантажівки, як правило, відзначали, що цей витвір із братської Східної Німеччини – це просто «хороший міцний автомобіль». Радянські автомобілісти хвалили вантажівки IFA за високу надійність, безвідмовність, високий ресурс двигуна, відмінні гальма з пневматичним підсилювачем, невисоку витрату пального. При цьому було за що «Іфу» і лаяти. Так, найбільше обурення викликала не піднімається кабіна і погана морозостійкість. У холодну пору заводити W50 доводилося з окропом.
Досі добротний автомобіль.
Проте, в іншому вантажівка справляла швидше позитивне враження. За спогадами тих, кому таки вдалося попрацювати на новеньких W50, найбільше подиву викликало чи не ідеально чисту олію при першій заміні. Цікаво, що цей момент навіть був спеціально обумовлений в інструкції до автомобілів IFA. Так, чиста олія зовсім не свідчила про те, що її не потрібно міняти. Насправді, олія говорила лише про те, що поки в німецькому автомобілі не відбувається зносу і руйнування агрегату. Знаючи це, зовсім не доводиться дивуватися з того, що в темних країнах на кшталт Куби східнонімецькі IFA W50 продовжують їздити до цього дня незважаючи на десятиліття напруженої експлуатації.
А ось цікаве відео з нашого каналу – чому вантажівки КАМАЗ виграють «Дакар», але не можуть завоювати світовий ринок:
Продовжуючи тему читайте про те, для чого бризкати духи в праску: 10 хитрощів, які увійдуть до топ коханих.
