Перші автомобілі, їхній вигляд і конструкція мають особливий шарм і відбиток минулої епохи. Але деякі деталі конструкції машин сторічної давності, які збереглися на старих фотографіях, м'яко, скажімо, дивують. Наприклад, на дахах багатьох автомобілів у першій половині XX століття можна знайти встановлені величезні текстильні резервуари. І хоча про їхнє призначення ходить маса чуток, реальна їхня функція також здатна здивувати.
Дуже цікавий апгрейд автомобілів сторічної давності. /Фото: drive2.ru
Якщо розглядати фотографії початку ХХ століття, де зображені машини, то можна помітити, що в деяких з них на даху розміщена незвичайна штука – величезний мішок тканини, що чимось нагадує тіло цеппеліна. І версій про те, для чого саме вони використовувалися, на просторах Інтернету які тільки не перебувають. Найпоширеніша, що в такій текстильній оболонці перевозили багаж, ось тільки вона не має жодного стосунку до реальності.
Одна з найпоширеніших думок, що мішки використовувалися як багажник, але насправді все зовсім не так. /Фото: pikabu.ru
Насправді ці резервуари були нічим іншим, як… паливним баком, наче дивно це не звучало. Справа в тому, що в епоху обох світових війн більшість країн, які брали участь у бойових діях, відчували нестачу палива – дефіцит відчувався навіть у військово-промисловому комплексі. Зрозуміло, що цивільному населенню доводилося ще тугіше, тому почали шукати альтернативу бензину. І знайшли, причому вельми незвичну – ним виявився так званий світильний газ.
Насправді у цих мішках перевозили газ. /Фото: maximonline.ru
Цю речовину називають ще коксовим газом, тому що її отримують, де коксується кам'яне вугілля. У результаті при такому безповітряному нагріванні породи виділяється газ, який більш ніж наполовину складається з водню, а також у його складі є метан, окис вуглецю та етилен. До речі, люди вже мали чудовий досвід застосування такого газу: саме їм живили газові вуличні ліхтарі – тому він і відомий так само як світильний.
Газові ліхтарі, які колись освітлювали вулиці, якраз і харчувалися тим самим світильником. /Фото: military-art.com
Використання світильного газу як паливо для автомобілів тоді визнали доступною альтернативою бензину. Але щоб перевозити з собою цей ресурс, був потрібний додатковий апгрейд машини – ним і виявилися ті тканинні резервуари. Для коксового газу використання більш зручних і малих за розміром балонів було нереальним, тому що частина елементів у його складі стрімко розкладається, а для водню заглушки та вентилі реальною перепоною не були.
Перевозити таке пальне тоді можна було лише у величезних текстильних резервуарах. /Фото: static.abw.by
Щоправда, світильний газ не був таким успішним у плані заміни палива, оскільки там, де можна було спалити літр бензину, потрібно два-три кубічні метри відходів від коксування. Та й заповнити мішки на даху великою кількістю палива було нереально, і далеко такі машини виїхати не могли: за інформацією редакції novate.ru, обсягу одного газового міхура над машиною було достатньо, щоб проїхати лише півсотні кілометрів.
Такими м'якими балонами навіть заправляли автобуси. /Фото: 5koleso.ru
Були у цих альтернативних паливних баків та інші мінуси: наприклад, прогумована тканина, яку для них використовували, вже після першої експлуатації не могла тримати форму. До того ж наявність такого об'ємного об'єкта на машині сильно заважала останнім швидко їздити – максимум можна було вичавити 50 км/год, але якщо ще й віяв вітер, то керованість і маневреність такого транспорту могла сильно знизитися.
Така альтернатива бензину була не найзручнішою та найефективнішою, але тоді вибирати не доводилося. /Фото: maximonline.ru
Втім, найголовнішою проблемою використання світильного газу була його летючість та вибухонебезпечність. Тим більше, що тоді ще не існувало нинішніх суворих заборон на куріння у громадських місцях. Тому якщо якомусь пасажирові захотілося перекурити прямо в машині чи автобусі, а мішок із газом над головою підтравлював, все могло закінчитися сумно. Тому немає нічого дивного в тому, що щойно дефіцит бензину було подолано, від такої альтернативи швиденько відмовилися, а сліди цієї незвичайної доби залишилися лише на старих фотографіях.
На додаток до цієї теми – ще один цікавий матеріал з історії автомобілів: Як змінювалися ціни на автомобілі в Радянському Союзі
