Можна по-різному ставитися до Радянського Союзу, але не можна не погодитися з тим, що через століття, 26 грудня 1991 для поколінь нащадків стоятиме в одному ряду з 4 вересня 476 року. Різниця лише в тому, що майже 1,5 тисячі років тому вже не дуже давні римляни не надто помітили падіння своєї імперії. Отже, сьогодні ми з усією відповідальністю можемо сказати, що латиняни свою країну цілеспрямовано не розвалювали. Чи будуть такі ж поблажливі до нас уже наші нащадки? Питання відкрите. Тим більше, що від римлян хоч мармурові колони залишилися. А від радянської доби нашими темпами незабаром не залишиться і цвяхів. Одним із похмурих пророцтв тому – доля унікальних радянських кораблів.
1. ССВ-33 “Урал”
Корабель розвідки для захисту від США.
Більше цього корабля у складі флоту був лише авіанесучий крейсер проекту 1143.5 «Адмірал Кузнєцов». Будувати ССВ-33 «Урал» розпочали 1981 року. Корабель із атомним рушієм призначався для ведення радіолокаційної розвідки переважно на Тихому океані. Насамперед «Урал» мав відстежувати пуски американських ракет. На жаль, будівництво ССВ-33 припало на не найпростіший час для країни. З кожним роком з'являлося все більше складнощів, через що роботи за проектом 1941 року систематично затягувалися. В експлуатацію судно пішло в 1989 році, ставши єдиним кораблем розвідки з проекту «Титан».
1990 і 1991 року на борту судна зовсім випадково, але несподівано «вдало» сталося поспіль дві пожежі. На ремонт грошей в умовах «урочистості демократії» та побудови «капіталізму з людським обличчям» чомусь не знайшлося. У 2001 році “Урал” був виведений зі складу флоту Росії і, помахавши ручкою ядерному щиту неосяжної Батьківщини, вирушив на утилізацію. Різали ССВ-33 аж до 2019 року.
2. БДК «Носоріг»
Величезний десантний корабель.
1973 року в Калінінграді розпочалося будівництво першого великого десантного корабля «Носоріг». За відкидним лацпортом цих транспортних суден ховався танковий трюм довжиною 54 і шириною 12 метрів. За відсутності на борту «Носорога» інших плавзасобів можна було «напхати» до транспортника до 50 плаваючих танків ПТ-76, до 80 бронетранспортерів та бойових машин піхоти або до 120 автомобілів (вантажівок). При цьому «Носоріг» міг нести ще до 500 осіб десанту, яких можна було паралельно розмістити у кількох кубриках та офіцерських каютах. Вишенькою на торті була можливість перетворити БДК на посадковий майданчик для чотирьох гелікоптерів Ка-29, кожен із яких міг перевозити на сушу по 16 десантників. 1977 року на воду спустили перший БДК проекту 1174 – «Іван Рогов». У 1982 та 1988 роках до нього приєдналися «Олександр Ніколаєв» та «Мітрофан Москаленко».
Що було згодом? Правильно – Радянський Союз «самоусунувся». І так довкола нової Росії тепер були лише «люди з добрими особами», а не щонайменше IV сотні військових баз найбільшого військово-політичного альянсу… І БДК «Носоріг» виявились країні ні до чого. У 2004 та 2006 році на метал порізали «Рогова» та «Москаленко». «Миколаєва» начебто намагалися врятувати, відправивши до резерву, але у 2016 році було оголошено тендер на утилізацію і цього БДК.
3. ТАКРи «Мінськ», «Баку», «Новоросійськ» та «Київ»
Уся серія закінчила погано.
Будувати власні авіаносці Радянський Союз не хотів. Суперечки про те, чому саме, не вщухають досі. При цьому профільні авіанесучі судна в радянському флоті таки були, нехай. Порівнювати їх з американськими авіаносцями все ж таки не варто, бо важкі авіанесучі крейсера – це все-таки кораблі іншого класу. По суті ТАКР проекту 1143 “Кречет” – це багатоцільові важкі кораблі, що поєднують у собі можливості авіаносця та ракетного крейсера. Позиціонувалися вони насамперед не як плавучі аеродроми, здатні діяти далеко від рідних берегів, а як мобільні та багатофункціональні захисники власної берегової лінії. Будували «Кречети» з 1970 по 1987 рік. Складанням кораблів займався ЧСЗ у Миколаєві. Першим проектом став ТАКР «Київ». Потім було збудовано ще три. Усі отримали назви на честь радянських міст: “Мінськ”, “Баку”, “Новоросійськ”. Пізніше було закладено «Тбілісі», «Рига» та «Ульяновськ».
Після 1991 року два останні канули в лету і залишившись на креслярській дошці. ТАКР «Мінськ» продали на метал у 1995 році, після чого у 2016 його купили китайці, перетворивши на розважальний центр. Слідом вирушив і «Новоросійськ». У 1997 році красу та гордість радянського флоту розібрали на голки у Південній Кореї. «Баку» продали в Індію у 1994 році і сьогодні він служить під назвою «Вікрамадіння». Зрештою, «Київ» продали Китаю, який у 2000 році перетворив ТАКР на судно-музей.
4. ККС «Березина»
То справді був унікальний корабель.
Єдиний у своєму роді корабель проекту 1833 р. «Пегас», побудований в Радянському Союзі в 1975 році. Судно з цікавою історією, складною долею та сумною долею. Для свого часу корабель комплексного постачання “Березина” став важливим досвідом для радянської суднобудівної промисловості. До 1973 року нічого подібного вітчизняні корабели не будували. У момент часу «Березина» пропонувала радянському флоту справді унікальний набір функцій і небачений раніше ступінь автоматизації у справі постачання військових судів. Заради справедливості у «Березини» кілька технічних недоліків. Перший млинець як це часто буває вийшов грудкою. Але попри все це судно служило у складі Чорноморського флоту аж до 2002 року. Будували його, до речі, у тому ж Миколаєві на ССЗ 61 комунара.
1991 року ККС хотіли перевести до складу Північного флоту, але на це не знайшлося грошей. Натомість 1996 року гроші знайшлися на перекваліфікацію «Березини» з ККС у МТВ (морський транспорт озброєння). У ході перекваліфікації судно демілітаризували та де-факто зробили цивільним. А 2002 року з єдиного «Пегаса» спустили прапор у зв'язку з винятком зі складу флоту. Розвивати радянський досвід у сфері морського постачання флоту на руїнах радянської промисловості не було жодних можливостей, а тому нащадками було прийнято єдине вірне (і суворо ефективне) організаторське рішення – продати «Березину» на цвяхи до Туреччини. Останній притулок корабель знайшов у місті Аліага 2002 року.
5. ТАРКРи «Фрунзе» та «Кіров»
Залишилося лише два такі.
У 1973 року у Радянському Союзі розпочалося будівництво нових багатоцільових ракетних крейсерів на атомній тязі. Реалізацією проекту займався ленінградський Балтійський завод. Що цікаво, в НАТО радянські кораблі проекту 1144 «Орлан» отримали позначення «лінійних крейсерів» у зв'язку з величезними габаритами та представницькою вагою представленого озброєння. Кожен корабель цього проекту здатний вражати як повітряні, і морські цілі. Для поразки надводних цілей використовувалися протикорабельні крилаті ракети П-700 «Граніт». У 1970-ті роки передбачалося, що буде збудовано мінімум 7 судів цього проекту. У 1980 році в дію вступив первісток в особі ТАРКР «Кіров». 1984 року на воду спустили другий – «Фрунзе». У 1983 був побудований третій крейсер – “Калінін” (надалі “Адмірал Нахімов”), а в 1986 четвертий – “Куйбишев” (надалі “Петр Великий”). Закладений 1989 року крейсер зрештою так і не добудували. Ще два залишилися на креслярській дошці.
Якою ж виявилася доля побудованої четвірки? «Кіров» не виходив у море з 1991, після чого був порізаний на метал у 2019. «Фрунзе» стирчав на причалі з середини 1990-х, після чого перетворився на гуртки та цвяхи у 2021. У підсумку, у строю залишаються лише «Нахімов» та «Петр».
Дивіться відео з нашого каналу про чехонь – рибку, яка смачніша за карася і зовсім не пахне тванню:
Протягом теми читайте про те, що є бойовою класикою США : гвинтівка M1917 Enfield.
