Нещодавно стало відомо про те, що Росія і Білорусь мають намір відродити ще один унікальний і колись секретний радянський проект. В основу розробки перспективного комплексу ляже робота радянських вчених над мобільними енергетичними установками типу ТЕС та «Памід». Свого часу на створення такої техніки поставила хрест аварія на Чорнобильській АЕС. Проте сьогодні ситуація в цій галузі стрімко змінюється.
На атомну енергетику сил та коштів не шкодували. /Фото: arzamas.academy.
У 1950-ті роки з обох боків Атлантики пішло стрімке освоєння атомних технологій. Відкриття небаченого до села джерела енергії обіцяло людству неймовірні вигоди. У пориві «атомного оптимізму» вчені та конструктори почали «пхати» ядерні реактори у все, що їздить, літає і плаває. Підводні човни, авіаносці, кораблі, криголами, танки, автомобілі і навіть поїзди. Свого часу у США та СРСР навіть спробували створити літак на ядерній тязі! Звичайно, більшість із цих проектів у результаті виявилися скоріше «романтичними», ніж прикладними. На жаль, люди швидко уперлися в стелю технологій. І найбільше проблем було пов'язано із габаритами ядерних реакторів. В силу об'єктивних причин стиснути цю штуковину до розмірів хоча б автомобільного мотора не виходить.
Атомна станція складалася із 4 модулів. / Фото: drive2.ru.
Проте, зусилля у цій галузі робилися значні. Тим більше, що інтерес до створення хоча б щодо компактних ядерних реакторів був аж ніяк не пустим. Уявіть атомну станцію, що забезпечує електрикою кілька міст або величезний промисловий центр. А тепер уявіть атомну станцію, яку при цьому можна перевозити з місця на місце, як якийсь дизельгенератор! Адже саме такі завдання перед собою ставила вітчизняна наука та промисловість лише кілька десятиліть тому. Почалося все, звичайно ж, ще в 1950-ті у Фізико-енергетичному інституті в Обнінську. Натхненником ідеї компактних пересувних АЕС став тодішній заступник міністра середнього машинобудування СРСР Юхим Славський.
Ідея рухливих станцій не дає спокою. /Фото: livejournal.com.
Передбачалося, що таке джерело мирного атома зможе стати найкращим другом усіляких глухих регіонів країни Рад, де зараз недостатньо розвинена інфраструктура. Ось приїжджають радянські промисловці чи шахтарі кудись на Крайню північ, а там їх уже чекає заздалегідь розгорнута мобільна АЕС. Інтерес подібні станції, звичайно ж, представляли і для радянських військових. Адже як відомо «Земля наша велика і рясна», та ось тільки «порядку в ній немає». І з електрикою у багатьох місцях є «деякі проблеми». А вже про 1950-1960 роки тут і говорити не доводиться. У результаті, у жовтні 1961 року фахівці ФЕІ нарешті викотили першу транспортабельну атомну електростанцію. Компактний водо-водяний ядерний реактор складав із чотирьох машин на базі шасі важких танків Т-10. Складався комплекс із парогенератора з теплообмінником та насосами, генератора потужності на 1.5 МВт, пульта управління та власного самого реактора. Випробування рухомої АЕС тривали до 1965 року, однак у результаті проект згорнули через відмову від мобільних реакторів Міноборони СРСР.
Мінські розробки у моделях. / Фото: iz.ru.
Ось тільки на цьому історія радянських рухомих АЕС не скінчилася. Паралельно походу установка розроблялася вченими БРСР. У 1960-х роках білоруські вчені створили комплекс «Памід-630Д». З низки причин проект перетворився на справжній довгобуд. І все ж таки в 1985 році білоруси змогли приступити до випробувань «Паміда». Перші успіхи допомогли вдихнути життя і в роботу фахівців з Обнінська, які на початку 1980-х створили кілька невеликих атомних електростанцій ТЕС-7 і ТЕС-8 для використання на Далекому Сході та в умовах Крайньої півночі. Розробка йшла непогано. Проте, настав фатальний квітень 1986 року. Трагедія на Чорнобильській АЕС забила «ядерний оптимізм» радянських громадян у дубову скриньку на багато десятиліть. Відразу після цього проекти рухомих АЕС зазнали гострої та не завжди виправданої критики. Роботи у Мінську та Обнінську згорнули. А невдовзі не стало і тієї країни, що була готова кидати в топку передових наукових розробок мільйони радянських рублів.
Плавуча АЕС Академік Ломоносов. /Фото: nntu.ru.
Про рухомі АЕС довелося забути на десятиліття. Але тепер ситуація у цьому питанні змінюється. У 2к20 року у Росії створили плавучий атомний блок «Академік Ломоносов», здатний виробляти до 70 МВт електроенергії. Успіх «Ломоносова» наочно продемонстрував перспективи розвитку не лише плавучих, а й сухопутних рухомих АЕС. Подібні станції можуть серйозно допомогти, наприклад, таким регіонам як Якутія чи Примор'я. А минулого року в ході традиційного форуму «Атомекспо» Сергій Щербаков – представник НАН Білорусії розповів про те, що РФ та РБ вже обговорюють можливість спільної розробки транспортабельного атомного реактора нового покоління на базі радянських проектів типу ТЕС та «Памід».
А ось цікаві відео з нашого каналу – 7 радянських мегапроектів, які вражають своїми масштабами і сьогодні:
Продовжуючи тему читайте про те, в якій ситуації може знадобитися відключення ESP влітку.
