Новий доступний інструмент допомагає прогнозувати переносимість комбінованої терапії серцевої недостатності
Серцева недостатність (СН) залишається одним із найскладніших для тривалого ведення кардіологічних пацієнтів станів. Попри доведену здатність сучасної фармакотерапії істотно знижувати смертність і ризик госпіталізацій, рекомендовані препарати часто призначають не в повному обсязі. Однією із причин є побоювання лікарів щодо артеріальної гіпотензії, погіршення функції нирок і гіперкаліємії після початку або інтенсифікації лікування.
Саме для зменшення цієї невизначеності дослідники Інституту глобального здоров’я імені Джорджа (Австралія) та Brigham and Women’s Hospital (США) розробили Heart Failure Treatment Effect Calculator – безкоштовний інструмент, що прогнозує очікувані зміни ключових показників безпеки лікування для конкретного пацієнта. Модель створили на основі індивідуальних даних 38 753 учасників дев’яти великих рандомізованих досліджень, а її результати додатково перевірили на даних 1016 пацієнтів із чотирьох інших клінічних випробувань.
Калькулятор враховує вік, стать, індекс маси тіла, вихідний рівень артеріального тиску, функцію нирок, концентрацію калію та факт попередньої госпіталізації через СН. На цій основі він оцінює потенційний вплив різних комбінацій препаратів на артеріальний тиск, розрахункову швидкість клубочкової фільтрації і рівень калію. Модель охоплює інгібітор ангіотензинових рецепторів і неприлізину (ARNI), інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту або блокатори рецепторів ангіотензину II (іАПФ/БРА), інгібітори натрій-залежного котранспортера глюкози 2 типу (SGLT2), стероїдні та нестероїдні антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів.
Аналіз показав, що рекомендовані комбінації терапії зазвичай спричиняли лише помірне зниження артеріального тиску та невелике раннє погіршення показників функції нирок, тоді як підвищення концентрації калію було невеликим або помірним. Водночас ризик подій, пов’язаних із погіршенням СН, зменшувався на 31–61 %, порівнюючи зі стандартним лікуванням. Отже, очікувані лабораторні та гемодинамічні зміни виявилися значно менш масштабними, ніж потенційне зниження ризику несприятливих клінічних подій.
Для пацієнтів із СН зі зниженою фракцією викиду особливо важливою є можливість своєчасно сформувати так звану чотирикомпонентну базисну терапію, до якої належать β-блокатор, ARNI, антагоніст мінералокортикоїдних рецепторів і SGLT2-інгібітор. Однак реєстрові дані свідчать, що всі рекомендовані компоненти отримують лише 2 % пацієнтів, які мають показання. Новий інструмент може бути корисним саме на етапі прийняття рішення про одночасне або послідовне призначення препаратів, допомагаючи заздалегідь оцінити ймовірні зміни показників безпеки.