На заводі гетинакс виготовляють із фенольної смоли, яку у вільній торгівлі не продають. Але її з успіхом замінює епоксидна смола, що вільно продається в будь-якому будмаркеті або господарському магазині.
Виготовлення корпусу із звичайного паперу та епоксидної смоли
Знадобиться шматок поліетилену, але краще скористатися килимком із силікону для випікання в духовці, т.е. до. він на відміну поліетилену не боїться високої температури.
На упаковці завжди вказана пропорція затверджувача до смоли. Додаємо до 15 куб.см смоли 1,8 мл затверджувача, ретельно перемішуємо та витримуємо близько 1 години. При додаванні в мікст трохи ацетону збільшується плинність суміші та зменшується швидкість затвердіння.
Потім шпателем або пластиковою карткою наносимо отримане сполучне тонким шаром на всю поверхню листів звичайного паперу письма формату А4 і щільністю 80 г/кв.м, що накладається одну на іншу.
Плоский лист гетинаксу можна також зробити з зошитових листів та газетного паперу. Листи ж глянцевого журналу підходять погано, оскільки їх пористість дуже маленька і смола поглинатиметься погано.
Також у такий спосіб можна зробити дуже товстий лист гетинаксу з непотрібної книги. Для цього достатньо її обкладинки зафіксувати скотчем або гумовими кільцями та в торець залити епоксидну смолу так, щоб вона потрапила між усіма сторінками.
Крім простоти в цій технології є ще одна незаперечна перевага у вигляді товщини стінки, яка може бути будь-якою. Але краї смужок бажано стикування щільно, щоб міцність була максимальною.
Після вбирання смоли папір стає більш прозорим, т.е. до. у ній залишається менше повітря. А це збільшує якість та міцність композиту. В ідеалі після просочення заготовку треба вакуумувати.
Приготовленої порції епоксидної смоли вистачило на 8 аркушів формату А4. Для видалення залишків повітря заготівлю прогріваємо галогеновим світильником, інфрачервоним нагрівачем або феном.
Накриваємо заготівлю силіконовим килимком, сталевою пластиною, зверху кладемо вантаж і вичікуємо 1-2 доби. Якщо ж скористатися мікро-плитою, виготовленою також із гетинаксу, то процес прискориться до 2-х годин.
Гетінакс також роблять з картону за якістю, що не поступається заводському. Саме з нього зробимо корпус для індукційного нагрівача. До 40 мл епоксидної смоли додаємо 5 мл затверджувача і ретельно перемішуємо.
За пірометром температура у приміщенні 19 градусів, а смоли – 23 градуси. Різниця 4 градуси – наслідок хімічної реакції. Причому у великих обсягах вона може закипати навіть за кілька хвилин. Також додаємо трохи ацетону.
Замість паперу беремо картон щільністю 300 г/кв.м і просочуємо смолою. При цьому краще коли смоли на кожному попередньому шарі буде більше. Це добре для витіснення з покладеного зверху картону. Сушіння виконуємо феном.
Для повного видалення бульбашок повітря з картонної заготовки багаторазово прокочуємо її через силіконовий килимок аерозольним балончиком. Затвердіння здійснюємо підігрівом та під гнітом.
Якість матеріалу з 5 листів картону вийшла гарною з кінцевою товщиною 1,6 мм. На відміну від паперової заготовки, бульбашки повітря практично відсутні. Про твердість можна судити з звуку.
Розкраюємо заготовку, обробляємо торці та збираємо корпус.
Робота з саморобним гетинаксом показала його велику ударну в'язкість та еластичність у порівнянні із заводським виробом.
Він також добре ріжеться ножем і ножицями, шліфується напилком і наждачним папером, свердлиться та надійно склеюється.
