Виявляється, типування особистості було вже 1935 року.
Як виглядає тест Сонді
Уявіть собі: перед вами фотографії незнайомих людей. Хтось викликає симпатію, хтось відторгнення. Ви просто вибираєте хто подобається, а хто ні. Але, на думку автора методики, у цьому виборі ховається набагато більше, ніж може здатися на перший погляд.
Тест був у 1935 році угорським психіатром Ліпотом Сонді та швидко привернув увагу фахівців. Це проектна методика: вона потребує відповіді питання чи інтерпретацій, як у традиційних тестах. Натомість людина робить вибір серед фотографій, керуючись не розумом, а внутрішніми імпульсами.
Сонді вважав, що ці спонтанні переваги відображають несвідомі потяги, що корені у спадковості. Він назвав цей принцип генотропізмом – тяжінням до образів, які підсвідомо нагадують щось із власної психічної структури.
Цікаво, що спочатку тест використовувався як оцінки особистісних особливостей, а й як допоміжний при постановці психіатричних діагнозів. У 1940-1950-х роках, особливо в клініках Європи, його застосовували для виявлення латентних схильностей до психозів, неврозів, суїцидальної поведінки, а також для уточнення динаміки психічних розладів. Наприклад, переважання параноїдних або кататонічних реакцій розглядалося як вказівка на можливий ризик шизофренії, а стійкий вибір фотографій з депресивним профілем як сигнал до глибокої апатії або схильності до ізоляції.
У класичній тесту – 48 чорно-білих портретів людей з різними психічними розладами. Вони розбиті на шість серій по вісім фотографій. У кожному наборі — представники восьми категорій: гомосексуали, садисти, епілептики, істерики, кататоніки, параноїки, депресивні та маніакальні особи. Завдання випробуваного – вибрати дві найбільш приємні і дві найнеприємніші фотографії в кожному наборі.
1/0
2/0
Що означають зображення у тесті Сонді
Згідно Сонді, кожне фото в тесті невипадкове: за ним стоїть певна потреба особистості. Усього таких категорій вісім і кожна їх типові несвідомі потяги:
- гомосексуальність – прагнення до пасивної прихильності та ніжності;
- садизм – потреба в домінуванні та активному впливі на інших;
- епілепсія – схильність до придушення емоцій із наступними різкими спалахами;
- істерія – бажання бути поміченим, прагнення уваги і демонстративності;
- кататонія – прагнення до замикання, відходу в себе, захисту «Я» від зовнішнього світу;
- параноя – прагнення до контролю, авторитету та самоствердження;
- депресія – потреба у утриманні значних зв'язків, страх бути покинутим;
- манія – прагнення до контакту, емоційної залученості та злиття.
Які результати має давати тест Сонді
Головне тесту — не просто «зняти» особистісні характеристики, а вловити приховані психологічні напруження, які не завжди усвідомлюються людиною. У цьому сенсі Сонді прагнув виміряти не те, як людина описує себе, а те, які потяги та установки реально рухають її поведінкою. Результати повинні показувати, які несвідомі імпульси прагнуть вийти назовні, а які ховаються в тіні, залишаючись нереалізованими чи пригніченими.
Профіль, який виходить за підсумками проходження тесту, є схемою розподілу внутрішніх «психічних струмів»: від явно виражених бажань до витіснених і конфліктних станів. У цьому профілі немає хорошого чи поганого — він швидше відбиває напружені зони, де внутрішні сили борються між собою.
Такий підхід особливо цікавий у роботі з станами, що амбівалентними або важкодіагностуються. Наприклад, якщо людина приховувати тривожність або агресію, в результатах тесту це може проявитися через вибори певного типу осіб, що повторюються. Це допомагає побачити те, що не виявляється у поведінці безпосередньо, і може бути корисним як при первинній діагностиці, так і в динамічному спостереженні за станом.
Чи використовують тест Сонді зараз і наскільки йому можна довіряти
Наукове співтовариство давно сперечається про цінність тесту Сонді. У 1950-х роках, коли метод лише набирав популярності, його активно за слабку статистичну обґрунтованість та нестабільність результатів. Вже тоді склалася думка, що випробувані по-різному сприймають фотографії, і реакція зображення може більше залежати від зовнішності, ніж прихованих потягів.
Тим не менш, іноді дослідники намагалися порівняти тест Сонді з більш визнаними методиками, наприклад з MMPI – стандартизованим опитувальником, який застосовують в клінічній психології для оцінки психічних станів і особистісних особливостей. В одному з результати частково збігалися – у 74% випадків. Це означає, що в окремих аспектах тест справді може відображати особливості особистості.
Але навіть у цих роботах наголошується: без суворої процедури та професійної інтерпретації довіряти результатам не можна. Тест надто чутливий до контексту та внутрішніх коливань, щоб бути універсальним інструментом діагностики.
В актуальних діагностичних посібниках або , які використовуються для встановлення діагнозів і вибору підходу до лікування, тест Сонді не згадується зовсім. У сучасній клінічній практиці він не вважається обов'язковим інструментом і використовується швидше як допоміжний засіб або метод дослідження, а не як підстава для діагнозу.
Анастасія Шершньова
Клінічний психолог.
Ми не можемо з упевненістю говорити, що тест Сонді справді дозволяє визначити риси особистості та так звані «вектори», на які посилається його автор.
Це тим, що методика було створено рамках психодинамічного напрями, яке спиралося ті уявлення про психіці людини, що були актуальні на той момент. Але наука розвивається, змінюються теорії особистості, деякі тести застарівають, стають малоінформативними, невалідними.
Сонді — саме з таких. Він виявився серед інструментів, застосування яких у діагностиці сьогодні не рекомендовано, оскільки вони не відображають дійсний стан психіки.
Зрозуміло, завжди є фахівці, які з цим не згодні. Але важливо спиратися не так на думку, але в дані. Клінічні рекомендації ґрунтуються на доказах, і саме вони визначають, що може застосовуватись у діагностиці. Останній наказ, наскільки я пам'ятаю, був підписаний близько трьох років тому — у ньому наведено допустимі методики. Тесту Сонді серед них немає. Причому навіть як додатковий інструмент.
Чи застосовується тест Сонді в Росії
Ми запитали клінічного психолога про те, наскільки тест Сонді актуальний для Росії. І ось що каже лікар.
Анастасія Шершньова
Так, цей тест у Росії застосовується. Але тут варто одразу розділити: де факто його використовують, а де юре він застосовувати не повинен. Тест Сонді зустрічається в судово-психіатричній експертизі, а також під час вступу пацієнтів до психоневрологічних диспансерів.
Однак важливо розуміти: у клінічних рекомендаціях та наказах, які не повинні суперечити цим рекомендаціям, тест Сонді не згадується. Якщо говорити про проективні методики, слабо формалізовані, то в документах можна зустріти, наприклад, тест Роршаха чи тест Люшера, але не Сонді.
У практиці його все ж таки використовують — все залежить від конкретних фахівців. Хтось вірить у його діагностичний потенціал, хтось, можливо, просто не знає про спірність методу. Адже немає даних, що тест Сонді справді дає достовірну діагностичну картину. Він був створений у рамках психоаналітичної моделі психіки людини, а сучасна клінічна психологія та психіатрія спираються на біопсихосоціальну модель. Ми не можемо говорити, що людина має певні «вектори» — це швидше образне, динамічне уявлення. Посилатися на таку концептуалізацію у клінічній практиці було б некоректно. Тож у офіційних документах цей тест не фігурує.
Анастасія каже, що швидше за все, у висновках результати не вказуються, тому що висновок, що базується на результатах тестів, що не входять до переліку рекомендованих, можуть просто анулювати.
Але, що характерно, тест Сонді все ж таки проходять у російських університетах.
Анастасія Шершньова
У рамках фахівця з клінічної психології ми мали кілька курсів з психодіагностики. Один із них включав розділ, присвячений малостандартизованим, у тому числі проективним методикам — методам діагностики з використанням зображень, схем та малюнків. Ми вивчали їх теоретично та пробували на практиці: на собі, колегах, родичах, писали висновки.
Як і під час використання будь-якої методики, важливо розуміти, хто її створив, у яких умовах, який теорії особистості вона заснована. Тест Сонді – продукт психодинамічного спрямування і логічно вписується в практику фахівців, які дотримуються цієї концепції.
Проте з погляду сучасної науки, заснованої на біопсихосоціальній моделі, використовувати тест Сонді для офіційних висновків чи наукових праць не можна. Такі висновки, особливо у серйозних питаннях, швидше за все, будуть визнані недійсними.
Чи варто вам проходити тест Сонді
Якщо вам просто цікаво – спробувати можна. Онлайн-версії тесту доступні безкоштовно, а проходження займає не більше 10 хвилин.
Проте важливо розуміти: це інструмент самодіагностики. Результати тесту можуть здатися інтригуючими або навіть точними, але не варто сприймати їх як медичний діагноз чи психологічний висновок. Скоріше це привід замислитися, спостерігати за своїми реакціями і, можливо, обговорити щось із психологом, якщо відгук виявився сильним.
