Що таке інсулінорезистентність та як її лікувати Здоров'я

Цей стан часто буває непомітним. Хоча веде до катастрофічних наслідків.

Що таке інсулінорезистентність

Інсулінорезистентністю називають стан, у якому клітини тіла втрачають чутливість до гормону інсуліну. Це дуже хворий процес, і ось чому .

Вся їжа містить глюкозу або цукор. Їжа переробляється у кишечнику. З нього глюкоза надходить у кров і потім розноситься до органів і тканин – вона є основним джерелом живлення для клітин. Але отримати її просто так не можуть. Необхідний «ключ», який відкриває клітини, щоб цукор проник усередину. Саме цю роль виконує інсулін.

Цей гормон виробляє підшлункова залоза: вона вловлює підвищення рівня цукру на крові і у відповідь запускає виробництво інсуліну. Клітини відкриваються, приймають глюкозу — ми відчуваємо приплив бадьорості та енергії, а рівень цукру в крові знижується. У результаті підшлункова зменшує виробництво гормону, органи та тканини ситі. При наступному прийомі їжі процес повторюється.

Так відбувається у нормі. Але у людей з інсулінорезистентністю клітини знижують свою чутливість до цього ключа. Глюкоза не може проникнути через клітинну мембрану, її рівень у крові зростає – навіть якщо підшлункова виробляє все більше і більше інсуліну.

У результаті людина їсть, але її органи і тканини не отримують потрібної кількості поживних речовин. Це веде до слабкості, швидкої стомлюваності, різкого зниження працездатності. А незатребуваний вільний цукор залишається у крові та сприяє розвитку діабету.

Чим небезпечна інсулінорезистентність

При інсулінорезистентності організм втрачає чутливість до інсуліну та процес обміну глюкози порушується. Після прийому їжі вуглеводи розщеплюються до глюкози, яка надходить у кров. Щоб цукор міг проникнути у клітини та використовуватися для енергії, підшлункова залоза виробляє інсулін. Однак при інсулінорезистентності клітини перестають нормально реагувати на цю речовину, і глюкоза залишається в крові. У відповідь підшлункова залоза починає виробляти ще більше інсуліну, щоб компенсувати цей збій.

Згодом такий механізм ламається: залізо виснажується, рівень гормону падає, а цукор у крові продовжує зростати.

Надлишок ваги та жирової тканини сприяє розвитку інсулінорезистентності, оскільки жирові клітини виділяють запальні молекули, що погіршують чутливість до інсуліну. Організм намагається позбутися надлишку глюкози, відкладаючи її в печінці та м'язах. Але коли ці сховища переповнюються, зайвий цукор перетворюється на жир, збільшуючи метаболічні порушення. Зрештою це призводить до розвитку переддіабету та діабету другого типу, а також збільшує ризик серцево-судинних захворювань.

Високий рівень цукру є небезпечним для внутрішніх органів. Він може:

пошкодити судини та серце, збільшуючи ризик інсульту та інфаркту;
порушити роботу печінки та нирок;
впливати на нервову систему, викликаючи оніміння та біль у кінцівках.

Інсулінорезистентність часто залишається непоміченою, тому що не викликає явних симптомів. Однак її наслідки можуть бути дуже серйозними. Чим раніше виявити проблему та змінити спосіб життя, тим вищі шанси запобігти розвитку діабету та інших захворювань.

Чому виникає інсулінорезистентність

Точної відповіді вчені поки що не мають. Але встановлені певні взаємозв'язки.

Найчастіше інсулінорезистентність асоційована з переїданням. Коли людина отримує більше калорій, ніж витрачає, її маса тіла збільшується, що з часом призводить до патологічного стану. Не так важливо, які саме продукти вживаються, але у людей із надмірною вагою в раціоні дійсно частіше є солодке. Проте звикання до інсуліну немає — його рівень підвищується як реакція на постійний надлишок енергії.

Крім того, через переїдання у крові збільшується кількість вільних жирних кислот. Вони також знижують чутливість клітин до інсуліну.

Крім харчування, є й інші фактори , що сприяють розвитку інсулінорезистентності:

Сидячий спосіб життя. Нестача фізичної активності уповільнює метаболізм і робить клітини менш чутливими до інсуліну.
Хронічний стрес. Постійна напруга збільшує рівень гормонів стресу, які можуть негативно впливати на обмін речовин.
Тривалий прийом стероїдів. Високі дози цих препаратів здатні погіршувати сприйнятливість клітин до інсуліну.
Захворювання. Серед них синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), хвороба Кушинга та жирова хвороба печінки .

Впливати можуть і запалення. Вони знижують чутливість клітин до інсуліну. Наприклад, недолік чи надлишок тих чи інших бактерій у кишечнику може спровокувати хронічне запалення і, як наслідок, призвести до інсулінорезистентності.

Нарешті, інсулінорезистентність може бути зумовлена генетичною схильністю. Якщо в сім'ї є випадки діабету другого типу, ризик зіткнутися з цією проблемою є вищим. Крім того, з віком зростає і ймовірність розвитку захворювання. Вчені заявляють , що після 50 років інсулінорезистентність розвивається у 40% людей.

Як розпізнати інсулінорезистентність

Інсулінорезистентність не діагностують окремо, оскільки точних методів її виявлення немає. Майже у всіх людей із надлишком ваги вона присутня, тому таких пацієнтів одразу перевіряють на прихований цукровий діабет та інші форми порушень вуглеводного обміну.

Можливі симптоми інсулінорезистентності:

Підвищена стомлюваність та слабкість. Організм не отримує достатньо енергії із глюкози.
Постійне почуття голоду. Клітини не засвоюють цукор, і тіло потребує більше їжі.
Проблеми з концентрацією. Іноді це називають “туман у голові”.
Набір ваги, особливо в животі. Жирові відкладення навколо талії – одна з головних ознак інсулінорезистентності.
Підвищений артеріальний тиск. Якщо показники – 130/80 мм рт. ст. або більше це може бути сигналом проблеми.
Зміни на шкірі. Потемніння, бархатисті плями (acanthosis nigricans), а також шкірні нарости.
Висока концентрація тригліцеридів і дефіцит «хорошого» холестерину – це коли тригліцеридів натще більше 150 мг/дл, а холестерину ЛПВЩ – менше 40 мг/дл у чоловіків та менше 50 мг/дл у жінок.

Як лікарі діагностують інсулінорезистентність

Діагностика інсулінорезистентності зазвичай починається із загального огляду та аналізу факторів ризику. Лікар може звернути увагу на коло талії: якщо вона перевищує 94 см у чоловіків та 80 см у жінок, це може бути тривожним сигналом.

Також оцінюється артеріальний тиск – показники 130/80 мм рт. ст. і вище можуть говорити про можливі порушення.

Зазвичай аналіз на рівень інсуліну в крові не використовується для діагностики інсулінорезистентності, оскільки цей гормон нестійкий у зовнішньому середовищі та руйнується у пробірці. Натомість оцінюються порушення вуглеводного обміну та можливі ознаки переддіабету. Ось основні дослідження, які лікар призначає для діагностики:

Глюкоза натще. Якщо рівень цукру вищий за 100 мг/дл, це може вказувати на інсулінорезистентність.
Глікований гемоглобін (A1C). Цей тест показує середній рівень цукру на крові за останні 2–3 місяці. Значення A1C у діапазоні 5,7–6,3% може свідчити про переддіабет.
Тест на толерантність до глюкози. Для аналізу потрібно буде випити солодкий розчин, а за дві години виміряти рівень цукру в крові. Якщо вона перевищує 140 мг/дл, це може говорити про інсулінорезистентність.
Ліпідний профіль. Високий рівень тригліцеридів (більше 150 мг/дл) та низький рівень холестерину ЛПВЩ (нижче 40 мг/дл у чоловіків та нижче 50 мг/дл у жінок) можуть бути додатковими маркерами порушення обміну речовин.

У деяких випадках лікар може звернути увагу на зміни шкіри, такі як темні бархатисті плями, а також нарости. Ці прояви можуть свідчити порушення в роботі організму.

Як лікувати та запобігти інсулінорезистентності

Інсулінорезистентність не захворювання. Це швидше фактор ризику, що підвищує схильність до хвороб.

Марія Єлесіна

Ендокринолог клініки Docmed.

Препаратів для лікування інсулінорезистентності зараз не існує. Той самий метформін, який зазвичай призначають при інсулінорезистентності, не лікує, а просто знижує рівень глюкози в крові.

Але чутливість клітин до інсуліну таки можна підвищити. Для цього потрібно лише трохи змінити спосіб життя.

Почніть більше рухатися

Це найпростіший спосіб звернути інсулінорезистентність назад. Найголовніше – зробити тренування регулярними. Щоб отримати бажаний ефект, ви повинні активно рухатися (гуляти, кататися на велосипеді, займатися фітнесом) щонайменше 30 хвилин щодня.

Намагайтеся позбутися жиру на животі

Досягти цього можна як фізичними вправами, і корекцією харчування.

Відмовтеся від солодкого

Або хоча б обмежте кількість тістечок, цукерок, солодкого газування у вашому раціоні.

Зробіть акцент на здоровому харчуванні

Слідкуйте, щоб на вашому столі було більше овочів, фруктів, цільнозернових продуктів (хліб, каші зі злаків), горіхів, нежирного м'яса. По можливості додайте жирну рибу: у ній містяться жирні кислоти омега-3, які підвищують чутливість клітин до інсуліну.