Почнемо наш невеликий «творчий» аналіз із того, що за старих часів у суспільстві не було такого поняття, як надмірна вага. Чому не було? Та з тієї простої причини, що не існувало передумов для повноти. Майже всі люди (за дуже малим винятком) мали постійні фізичні навантаження, у багатьох вони були надмірними.
Поява транспорту, механізмів та всіляких пристосувань для полегшення праці при всій своїй позитивній ролі виявилася також і з великими мінусами — люди стали все менше підтримувати свій організм фізичними навантаженнями. На цьому тлі зміни способу життя стали розвиватися хвороби, що сприяють набору зайвої ваги.
На генетичному рівні вони переходили у спадкові особливості. Хоча медицина в ті часи мало знала про спадковість, проте вона вже тоді була однією з причин надмірної ваги. Дався взнаки тут і поступовий перехід у харчуванні на менш здорову їжу. Ця тенденція посилилася з появою в минулому столітті «хімічної» їжі.
Малорухливий спосіб життя став у суспільстві формуватися на початку XIX століття переважно у великих містах. Саме там з'явилася серед чиновників мода замовляти їжу з доставкою до кабінету. У багатьох установах відкрилися потім едальні безпосередньо у службовій частині. Таким чином, чиновники втратили можливість в обідню перерву пройтися пішки, а на службу і з неї вони доставлялися кінними каретами.
І все ж надмірно огрядні чиновники тоді зустрічалися досить рідко. Існували суворі правила для службового одягу. Вона шилась певних трьох розмірів і такого явища, як замовлення на пошиття по фігурі, тоді не було: чиновнику доводилося «влазити» у стандартний одяг, виходячи зі свого «об'єму». А це змушувало обмежувати себе у харчуванні.
Серед простішого народу суспільні вимоги до постаті допускали повноту, але не більше розумного. Прийнятну вагу підтримували з метою економії коштів на харчування та одяг. Для цього на пояску, що охоплює живіт, робили мітку, до якої пояс нормально зав'язувався. Якщо поясок при зав'язуванні доводилося відпускати від мітки, починали утримуватися від будь-якої їжі.
Для створення видимості стрункості, панночки використовували корсети, що стягують тіло. Мода на них до Росії прийшла з Франції, але довго не проіснувала, оскільки корсети проблему зайвої ваги ніяк не вирішували, але коштували дорого.
Для підтримки фігури широко застосовували рослинні природні засоби, що обмежують апетит. Перевага надавалася збірним чайним напоям з медом, який дуже добре створював відчуття ситості навіть за невеликої кількості. До того ж було прийнято пити дуже гарячий чай, що викликає рясний піт. Процес виділення поту – енерговитратний для організму, і прирівнюється до фізичної роботи. Оскільки чаювання було частим, то й потіли часто.
Не забуватимемо і про роль лазні. Вона була у кожному будинку. Її топили так, щоб дух потім захоплювало від гарячої пари. Ну і хлестали тіло березовими віниками до почервоніння. А це дуже ефективний метод позбутися зайвої ваги або ж не набрати його.