Іноді краще набрати номер або зустрітися особисто, навіть якщо ви звикли до повідомлень.
Листування в месенджерах давно стало нормою спілкування, тому коли телефонує телефон, нам здається, що це або спам, або шахраї, або трапилося щось жахливе. І що молодша людина, то вища ймовірність, що дзвінок викличе в нього непідробне здивування чи тривогу. Незважаючи на це, все ще залишаються ситуації, коли набагато краще поговорити, ніж переписуватися.
Про що варто писати
Текстові повідомлення ідеально підходять для спокійних, емоційно-легких ситуацій. У більшості випадків коло тем для листування можна обмежити такими:
- Загальні плани
- Пересічні події з життя.
- Неформальне вітання.
- Запитання про самопочуття близьких.
- Обмін цікавим та корисним контентом.
Тобто повідомлення чудово підійдуть, якщо треба, наприклад, організувати вечірку, привітати нового колегу, повідомити дитину про те, що вдома закінчилося молоко, поцікавитись здоров'ям батьків, дізнатися, як справи у подруги, та переслати їй смішний мем.
Звичайно, цей список є вичерпним далеко не для всіх. Деяким людям, наприклад, тим, хто приймає все близько до серця, легко піддається емоціям або страждає від тривоги, набагато більший спектр питань простіше обговорювати письмово, ніж особисто або по телефону. Месенджер дає їм почуття безпеки та контролю, тому вони можуть обробляти інформацію в зручному для них темпі.
Крім того, для багатьох листування може стати першим кроком до розмови на тему, яка здається надто складною для очної розмови. Просте повідомлення “Можемо поговорити ввечері?” відкриває шлях до обговорення, але не вимагає негайної відвертості. Це дозволяє взяти паузу і допомагає залагодити розбіжності зараз.
“Я хочу поговорити, тільки дай мені трохи часу, будь ласка” або “Мені здається, нам потрібно все переосмислити, давай відкладемо розмову на пару днів” – добре складені та продумані повідомлення часто можуть пом'якшити захисну реакцію та запобігти ескалації конфлікту. Головне — розуміти, коли листування є мостом, а коли перешкодою.
Про що краще поговорити
Якщо йдеться про щось серйозне, варто подумати про дзвінок. До тем, що потребують розмови, належать:
- Емоційні та делікатні питання.
- Конфлікти.
- Вибачення.
- Зміна статусу стосунків чи особистих кордонів.
- Сумні звістки.
Іншими словами, телефонна розмова набагато краща за повідомлення, коли важливо розібратися в деталях того, що відбувається, і вловити нюанси. Наприклад, якщо треба обговорити з партнером рішення розлучитися, висловити невдоволення поведінкою дитини, вибачитись за свої слова та вчинки, які могли образити друга, повідомити про звільнення. Коли ми чуємо голос співрозмовника і отримуємо його безроздільну увагу, ймовірність непорозуміння помітно знижується і нам легше підтримувати емоційний зв'язок.
Чому повідомлення не завжди доречні
Іноді є сенс написати на будь-яку тему, якщо так простіше. У галасливому натовпі можна не почути співрозмовника. Між робочими зустрічами може бути лише кілька хвилин, а справа термінова.
Проте текст – це слова, позбавлені інтонації. Нейтральні висловлювання можуть здаватися холодними чи зневажливими, коли ми не чуємо тону голосу співрозмовника, не бачимо його жести та міміку. Без таких сигналів підвищується ризик неправильно витлумачити послання та стати заручником власних домислів.
У результаті листування може залишити співрозмовника збентежене, обернутися нерозумінням і взаємними образами, а у разі розмови на важливу тему — втраченою можливістю налагодити глибший контакт і спілкуватися результативніше.
Можна щосили намагатися, щоб наповнити повідомлення емоціями, але це гарантує, що одержувач вірно зрозуміє суть. Навіть розділові знаки різні люди можуть трактувати по-різному. Для одного точка означає кінець пропозиції щодо правил пунктуації, а для іншого це прояв формального тону, ознака поганого настрою або навіть агресії. Те саме справедливо і для емодзі: для когось обличчя, що плаче, символізує смуток, а для когось — розчулення і сміх.
Як вибрати між повідомленням та дзвінком
Щоб розрізняти ситуації, коли писати, а коли дзвонити, можна використовувати такий критерій: якщо розмова здатна поранити або, навпаки, зцілити, варто набрати співрозмовника, а ще краще зустрітися. Голос має силу передавати тепло, щирість, впевненість чи сумніви. У розмові можна почути, як зітхає співрозмовник — з гіркотою чи полегшенням, і навіть зрозуміти, що означає його мовчання — бойкот чи перерву для роздумів.
У листуванні важливо дотримуватися балансу між стислою і виразністю. З одного боку, не варто відповідати однозначно, коли питання вимагає роз'яснень, але й надсилати абзаци, коли емоції захльостують, теж не найкраще рішення. У тексту немає інтонації, тому співрозмовник може розпізнати жарт чи сарказм. Коли з'являється хоча б тінь сумніву, що повідомлення може бути витлумачено невірно, його краще не надсилати.
Якщо ситуація виходить з-під контролю та обговорення складної теми обростає подробицями, завжди краще зателефонувати. Якщо листування стає довгим, розлогим, заплутаним і дратівливим, час набирати номер телефону.
Крім того, корисно помічати свою реакцію на текстові повідомлення. Відчуття напруженості, необхідності виправдовуватися і відсутності ясності можуть свідчити, що час переключити режим комунікації. Якщо доводиться по п'ять разів перечитувати повідомлення, щоб зрозуміти, що було на увазі, рухи стають скутими і відчувається тяжкість у грудях — час зателефонувати. І, нарешті, якщо стосунки дороги, а в обговоренні торкаються одразу кілька чутливих питань, це привід поговорити.
А як ви вважаєте: коли краще написати, а коли — подзвонити? Поділіться думкою у коментарі!
