Вчені відкрили пласт прісної води під Великим Солоним озером в Юті, що опускається на глибину до 4 кілометрів і може бути таким же великим, як саме озеро або навіть перевищувати його розміри.
Дослідники здійснили аероелектромагнітне обстеження для створення карти покладів прісної води під Великим Солоним озером. (Фото: Браян Маффлі, Університет Юти) Підпишіться на нашу розсилку
Нове дослідження показує, що науковці виявили резервуар прісної води під Великим Солоним озером в Юті, що здатний покривати всю територію озера і виходити за її межі.
Резервуар досягає глибини до 4 кілометрів під певними ділянками на східній межі озера, де за останні роки із висушеної землі виросли незвичайні пагорби, покриті очеретом. Якщо подальші дослідження доведуть, що резервуар настільки великий, як вказують попередні результати, то його прісна вода може допомогти відновити дно водойми в районах, де воно розтріскується та утворює шкідливий пил, заявляють дослідники.
Науковці протягом багатьох років підозрювали про наявність джерела прісної води під Великим Солоним озером через виникнення таємничих підвищень, зарослих звичайним очеретом, або ж фрагмітами, на висушеній території в південно-східному кутку озера. Фрагмітам необхідно чимало прісної води для розвитку, що підштовхує вчених до думки про те, що під сухим дном водойми у затоці Фармінгтон підіймаються ґрунтові води.
Аналізи з пагорбів показали наявність прісної води, зауважив Жданов. «Отже, виникло питання, звідки надходить ця вода? І гіпотеза полягала в тому, що, ймовірно, це підземні води, що притікають з навколишніх гір», – зазначив він.
З метою дослідження водотоку під пагорбами, Жданов разом зі своїми колегами провели аероелектромагнітне обстеження над ділянкою Великого Солоного озера, що займає 25 квадратних кілометрів. За допомогою компанії Expert Geophysics дослідники використовували гелікоптер з підвісним кільцеподібним приладом, який відправляв електромагнітні імпульси вниз довгими лініями над озером. Сфера, що знаходилась в центрі приладу, фіксувала ці сигнали, коли вони відбивалися назад, формуючи дані, які в подальшому можна було розшифрувати за допомогою програмного забезпечення для картографування покладів прісної води під водоймою.
Велике Солоне озеро — це гігантська солона водойма площею близько 4400 квадратних кілометрів. Солона вода має чудову провідність, тому науковці не були впевнені, чи зможуть електромагнітні імпульси пройти через озеро та поклади під ним, щоб отримати чітке зображення. «Це був лише експериментальний проєкт, щоб перевірити, чи дійсно ми можемо отримати такий результат», — сказав Жданов.
Але коли з’явилися карти, вони показали підземний пласт прісної води по всій досліджуваній зоні. За словами Жданова, поклади під Великим Солоним озером насичені прісною водою, яка, ймовірно, стікала з навколишніх гір під час танення снігу та накопичувалася там протягом тисячоліть, якщо не мільйонів років.
«Результат був дивовижним», – сказав він. «Звичайно, це була досить невелика частина всієї території Великого Солоного озера. Щоб зробити будь-які остаточні висновки про те, що цей резервуар знаходиться під всією територією, нам необхідно розширити дослідження».
Дослідники вивчали ділянку Великого Солоного озера площею 25 квадратних кілометрів над затокою Фармінгтон та островом Антилопи. Маршрути перельоту гелікоптера показані червоним кольором. Червоними колами вказані місця знаходження пагорбів, порослих очеретом. (Фото: Університет Юти)
Результати, оприлюднені 27 лютого в журналі Scientific Reports, виявили пласт прісної води в осадових породах під озером на глибині від 100 м до 4 кілометрів. Якась “захисна” порода, ймовірно, запобігає змішуванню прісної води з солоною водою озера, але для з’ясування цього потрібні подальші дослідження, оскільки прісна вода може підійматися під порослими очеретом пагорбами, зауважив Жданов.
Окрім збору електромагнітних даних, під час аерофотозйомки було зібрано магнітні дані, які науковці використали для картографування геології глибоко під водоймою. Вони встановили, що водонепроникні породи “фундаменту” утворюють нижню межу резервуара прісної води, а розломи в цих породах можуть пояснити різкі зміни глибини резервуара, сказав Жданов.
Якщо резервуар буде охоплювати всю площу Великого Солоного озера, це може стати вирішенням проблеми хмар шкідливого пилу, що здіймаються з ділянок оголеного дна озера. З 1986 року рівень води в озері впав приблизно на 6,7 м через споживання води людиною, засуху та інтенсивне випаровування внаслідок зміни клімату.
Вчені запідозрили наявність джерела прісної води під Великим Солоним озером через незвичайні, вкриті очеретом пагорби (на фото), які почали з’являтися кілька років тому. (Фото: Браян Маффлі, Університет Юти)
Оголені ділянки дна озера висушені до хрусткої поверхні та піддаються ерозії, що спричиняє небезпечне пилове забруднення для навколишніх населених пунктів. Наприклад, за результатами дослідження 2023 року, Солт-Лейк-Сіті розташоване безпосередньо за вітром від озера і може зіткнутися зі значним збільшенням забруднення повітря токсичними речовинами в найближчі роки.
За словами Жданова, прісна вода з резервуара може бути використана для зволоження дна озера та зменшення забруднення. Фермери в регіоні також можуть потенційно добувати воду для зрошення, але, додав він, необхідні додаткові дослідження.
Результати дослідження показують, що запаси прісної води можуть бути заховані в інших місцях Юти або за її межами, сказав Жданов. «Суть у тому, що цей проєкт довів, що аерогеофізичні обстеження можна застосовувати для виявлення цих запасів підземних вод у пустельних регіонах, таких як Юта», – підсумував він.
Sourse: www.livescience.com