Завдяки калібру в 14.5 мм радянська протитанкова рушниця могла цілком успішно вражати не лише автомобілі, а й бронетехніку супротивника. Принаймні, якщо йдеться про танки та бронемашини початкового періоду війни. При цьому, що особливо цікаво, використовувалися радянські бронебійники далеко не лише проти перерахованих цілей. Іноді радянські розрахунки могли похвалитися дуже екзотичними «трофеями». Один такий вдалося зібрати Семену Федоровичу Антипкіну.
Радянські бронебійники. /Фото: ВКонтакте.
«Від героїв минулих часів не залишилося часом імен». Скільки їх, радянських людей, лежить по братських могилах від Москви та Волги до Берліна та Відня. На щастя, з кожним роком білих плям в історії стає все менше завдяки ретельній праці пошукачів, волонтерів, істориків та архівістів. І все ж сьогодні мова піде не про загиблого героя, а про людину, якій таки пощастило пережити ту жахливу війну – гвардії сержанту Антипкіну Семену Федоровичу. Сьогодні цю людину можна було б назвати «справжнім російським богатирем», хоча в роки війни зовнішні кондиції Семена Федоровича до певного часу були скоріше його прокляттям.
Патрон серйозний. /Фото: ВКонтакте.
Народився Семен у 1905 році в селі Веземка, що розташовувалося у Пензенській губернії. Вже з дитинства вирізнявся незвичайним додаванням порівняно з більшістю однолітків. До 20 років в Антипкіні було зростання під 2 метри, а до 25 наш герой ще й добряче розібрався, набравши масу майже 150 кг. Відомо, що Семен носив чоботи 47 розмірів. При цьому був на диво міцним чоловіком, настільки міцним, що міг вільно справлятися з 21-кілограмовою протитанковою рушницею поодинці. На фронт Семен Федорович був призваний у 1942 році, де з самого початку зарекомендував себе з найкращого боку. Вже того ж року бронебійник отримав медаль «За бойові заслуги» та Орден Червоної Зірки.
Наш герой зміг збити літак. /Фото: topwar.ru.
Що цікаво, найбільш вражаючим трофеєм радянського бронебійника став зовсім не танк, а літак! А саме пікіруючий бомбардувальник Junkers Ju 87. Того дня тевтонський шуліка напав не на той видобуток. Коли німецький літак зайшов на кут атаки, Антипкін схопив свою протитанкову рушницю і зробив фатальний постріл. За мить німецький літак уже не йшов в атаку, а падав. За цей подвиг «радянський велетень» зрештою і був удостоєний свого ордену. На жаль, зустріти перемогу в лігві ворога Семену Федоровичу не довелося. Навесні 1944 року наш герой отримав тяжке поранення, через яке спочатку кілька місяців провів у госпіталі, а потім і зовсім був демобілізований через каліцтво. На щастя, Семен дожив як до Перемоги. Прожив наш герой до 1974 року.
Документи про нагородження Червоною зіркою /Фото: Пам'ять народу.
На закінчення залишається відзначити, що подвиг Антипкіна аж ніяк не є унікальним (хоча і залишається дуже рідкісним) у своєму роді. Збити літак із протитанкової рушниці чи гвинтівки було більш ніж реально. Щоправда, задля більшої ефективності стрілянину доводилося здійснювати залпами, ведучи вогонь цілим підрозділом. З іншого боку, найбільше шансів вивести ворожу машину з ладу мали радянські бронебійники через представницький 14.5-мм калібр. Саме з цієї причини радянських бронебійників з 1942 року навіть цілеспрямовано навчали того, як краще наводити літак.
Ще один документ про нагородження. /Фото: Пам'ять народу.
А ось цікаве відео з нашого каналу:
Протягом теми читайте про те, скільки коштував подвиг : які виплати та пільги належали Героям Радянського Союзу.
