Яку тільки техніку та транспорт не використовували у різні роки у військовій сфері. Однак уявити у військах велосипед вийде не відразу, адже здається, що пристосувати його до бойових дій не так просто. Ось тільки насправді існували цілі армії, які пересувалися на двох колесах без двигуна, ще й були досить успішними. Але найнесподіванішим, мабуть, здається любов до велосипедів у… льотчиків.
Велосипеди в армії – це довга історія допомоги у перемозі багатьох армій. /Фото: en.wikipedia.org
Історію повсюдного використання велосипедів в армії традиційно розпочинають з 1899 року, коли вибухнула англо-бурська війна. Само собою, що командування армій шукало можливості, як оптимізувати та покращити боєздатність своїх армій. І тут у справу втрутилася людина дуже несподіваної для війни професії, але непоганої кмітливості – йдеться про юриста з Трансільванії Даніеля Йохансона Стефануса Терона, якого в сім'ї називали просто Дані.
Цікавий факт: ця людина також припадає на дядька діда відомої нині голлівудської актриси Шарліз Терон.
Дані Терон – людина, з якої почалися велосипедні війська. /Фото: vpk.name
Саме Дані Терону спала на думку ідея звернутися до цікавої концепції – масштабно впровадити в армію велосипеди як альтернативу коням. Заради справедливості, варто уточнити, що на той момент двоколісний транспорт уже більше десятиліття проникав у війська, проте на них пересаджували лише зв'язкових. До того ж бурська армія мала у своєму складі чимало фермерів, які мобілізувалися з власними кіньми, і замінити вбитого коня було важко.
Англо-бурська війна була справжнім викликом для бурів та їх коней. /Фото: triptonkosti.ru
У свою чергу, адвокат Терон пропонував значно більше поширення велосипедів. Мало того, здогадуючись, наскільки тугою для трансформацій є військова машина, зіграв на випередження. Намагаючись довести доцільність такої ідеї, він запропонував військовим влаштувати гонку між кавалеристом та солдатом на велосипеді. Переміг у сутичці останній, а пропозицію Терона взяли на озброєння.
Перші солдати на велосипедах у бурській армії. /Фото: armedman.ru
Так з'явився повноцінний велосипедний корпус, куди увійшло 108 солдатів, які служили у розвідці та забезпечували зв'язок. Трохи пізніше тим самим Тероном було сформовано ще один корпус, де служило 80 осіб, які займалися партизанською діяльністю у ворожому тилу. Їхня робота на безшумних та швидких велосипедах була досить успішною, щоб і інші підрозділи бурської армії успадкували цей вид транспорту. Проте перемогти їм все одно не вдалося.
Велосипеди швидко стали трендом. /Фото: maximonline.ru
До речі, британські війська, які були розлючені успіхами ідеї Дані Терона, також у результаті його перейняли, ще й пристосували під різні потреби. Наприклад, кілька австралійських підрозділів пересіли на велосипеди, щоб ефективніше моніторити ситуацію на залізницях, причому вони зробили апгрейд транспорту – за інформацією редакції novate.ru, вони одягали на колеса насадки, щоб можна було легко їздити прямісінько рейками.
Велосипед для армійських частин, пристосований до їзди рейками. /Фото: family-values.ru
У результаті бойові дії періоду англо-бурської війни показали, що велосипеди є цілком гарною альтернативою, в першу чергу, піших частин, які не на передовій воювали, а займалися постачанням, доставкою техніки та озброєння або іншими допоміжними діями. До того ж велосипедисти використовувалися для перевезення кулеметних точок на возах.
Возити зброю на великих куди зручніше, ніж тягнути її пішки. /Фото: wwii.space
Досить швидко в армії зрозуміли, що повністю замінити кавалерію велосипедистами не можна, а ось швидкісні характеристики піхотинців таким чином дуже навіть реально. Тому працювати стали і над самим транспортом, намагаючись зробити його якомога компактнішим і легшим. Тоді, наприклад, згадали про винахід 1892 авторства французького військового Анрі Жерара, який здогадався створити велосипед, здатний складатися для перенесення аналогічно рюкзаку.
Складаний велосипед став справжньою панацеєю для армії. /Фото: velostrana.ru
Ця тенденція виявилася дуже популярною – у самій Франції до початку Першої світової війни велосипедні війська досягли цифри понад 100 тисяч бійців. Але поширилася вона на багато країн: наприклад, Британська імперія активно впроваджувала двоколісний транспорт для тих частин своєї армії, які базувалися в колоніях, хоча й інші її частини також переймали ефективний досвід. Німеччина так і набрала велосипедистів більше, ніж всі її противники разом узяті.
Велосипедна рота часів Першої світової війни. /Фото: ru.wikipedia.org
Дістався тренд на солдатів верхи безмоторним транспортом і до США: при вступі їх військ до Першої світової, вони взяли з собою на інший континент понад 26 тисяч велосипедів. Але мало хто знає, що на просторах Російської імперії цей тренд був розвинений ще раніше: вже в роки війни з японцями з'явилися так звані самокатники – саме самокатами у формальних документах іменувалися велосипедисти. Пік їхньої діяльності припав на Першу світову, а пізніше вони добре себе показали і під час Громадянської війни.
Російські самокатники дореволюційних часів. /Фото: ru.wikipedia.org
Історія самокатників після Лютневої революції взагалі була досить цікавою: так більшість із них добровільно стали в один ряд із більшовиками. І саме велосипедисти у жовтні 1917 року виявилися головною силою, яка зайняла та втримала центр Москви. А троє з них, які полягли від вогню юнкерів, були визнані героями та урочисто поховані поряд із Кремлівською стіною. До речі, саме ті події стали основою присвоєння вулиці Новоблагословенній сімома роками раніше імені Самокатної.
Самокатники у складі радянської Червоної армії на параді у Москві 1938 року. /Фото: ru.wikipedia.org
У так званий міжвоєнний період велосипед актуальності в армії не втратив, проте значно змінив функціональність. Мабуть, незвичайною зміною стала популяризація цього транспорту серед… льотчиків. А трапилося так тому, що велосипед дозволяв швидко і тихо доїхати до злітно-посадкової смуги чи бодай до аеродрому. Коли ж вибухнула Друга світова війна, складний варіант велосипеда оцінили десантні війська. Втім, інші підрозділи від велетнів не відмовлялися.
Американські льотчики їзда на велосипедах. /Фото: maximonline.ru
Дуже популярним цей транспорт був у вермахті, який, реалізуючи тактику бліцкригу, відчував постійну потребу палива. Тому там, де техніку та транспорт можна було успішно замінити велосипедом, німці цю заміну робили. Серед інших армій, які активно задіяли великі, можна виділити також фінську, польську, швейцарську, британську, американську та радянську. І лише після закінчення війни велосипедні війська почали розформовуватися.
У сучасних арміях велосипедам все ще є місце. /Фото: maximonline.ru
Втім, не можна сказати, що військові зовсім відмовилися від велосипедів – вони просто почали використовувати їх камерніше. Наприклад, безшумний транспорт, що не вимагає палива, все ще люблять льотчики, а ще ними оснащені багато спеціальних підрозділів у різних куточках світу. І лише фінські війська віддають данину стародавньої традиції: саме там збережися єдині повноцінні велосипедні війська.
На додаток до теми історії армійського оснащення: «Парасолька для безпечного падіння»: як було винайдено парашут
